Це стосується не лише журналістів, адвокатів, громадських активістів та й кожного іншого громадянина, що насмілиться захищати власні переконання і має власні бачення добра та зла…
Інформпростір продовжує пережовувати тему “судді, якого впіймали п’яним за кермом…”. Днями підробний сайт, що носить назву, яка тотожна імені відомого видання, що спеціалізується на розслідуваннях “інформатор”знов розмістив матеріал про цю історію, але вже головним героєм публікації став не суддя Володимир Бородійчук, а відома адвокатка Марія Бородійчук. І мета публікації дискредитувати не лише батька, але й доньку. Можливо, інформація про доброчесність суддів є суспільно важливою, але в цій історії, як і раніше, є чимало “але”…
Перше, що впадає у вічі це сам носій інформації та мета, яку переслідують ті, хто розмістив інформацію. Фейковість сайту “Інформатор-прес” очевидна, якщо уважно пошукати там вихідні дані. Пошук в Гуглі дає посилання на ще один сайт зі схожим іменем – “Інформатор-ньюс”, які мають однакові з названим раніше контактні електронні адреси. Звісно, що такі інтернет-майданчики не є медіа, а звичайними інформаційними помийними ямами, які слугують для легалізації та зливу інформації в інтернет, проведення інформаційних спецоперацій та з іншою і не завжди праведною метою. І ще цікава деталь, яку ми не можемо оминути — ці сайти і … сайт черкаського комунального підприємства ЧТКЕ розміщені в одному дата-центрі, та належать одному і тому ж хостинг провайдеру за межами України та мають підозріло схожі ІР адреси. Але це зовсім інша та цікава історія, над якою ми працюємо.
Ми спробуємо зараз спів поставити певні факти та інформацію, та проаналізувати хто і навіщо так старанно взявся за родину Бородійчуків.
Почнемо в порядку хронології коротко аналізувати деякі резонансні справи, в яких брала участь Бородійчук як адвокатка. Почнемо зі гучної справи, датованої ще 2016 роком, про загибель Сергія Бондаренка, в якій вона захищали підозрюваного Іллю Новікова. Бородійчук виграла процес у всіх інстанціях і довела, що підозрюваний скоїв ненавмисне вбивство, а смерть постраждалого виникла не як результат тілесних ушкоджень — між Бондаренком та Новіковим виникла сварка в нічному клубі, а в результаті некваліфікованої медичної допомоги, яку отримав після травми постраждалий. Тоді черкаські медіа одностайно підхопили хайп і ще до суду звинуватили підозрюваного у вбивстві, не намагаючись вдаватися в подробиці історії, не чекаючи висновків експертиз та вердикту суду. Лише деякі ЗМІ, в той період дали можливість адвокату висловити непопулярні в Черкасах думки, що йшли в розріз поширеною в черкаській спільноті переконання, що підсудний заслуговує не менше ніж на суд Лінча. Ці наративи старанно підігрівала певні ЗМІ, які звинувачували не лише підозрюваного, але й ледь не його адвокатку у всіх смертних гріхах. Одним з таких медіа було видання “18000”, але яке навіть не намагалося неупереджено розкрити правду в цій трагічній історії. Чому? Окреме і дуже цікаве питання…
Ми не намагаємося спростовувати фейки, але наведемо іншу історію, не менш резонансне вбивство Сергія Гури, яке скоїв його колишній водій та діловий партнер Микола Гончар в травні 2018 року. І тут Марії Бородійчук “пощастило” виступити на стороні, яку не підтримало більшість як медійників, так і силовиків. Микола Гончар прікінчив Сергія Гуру в його офісі в черкаському середмісті пятьма пострілами в обличчя з бойового пістолета. Попри очевидні факти, суспільство та медійники проявляли співчуття до вбивці, толерували його та шукали виправдання наджорстокому вбивству. Але можна було б багато написати про коріння цієї історії, що має тяглість в дев’яності, коли Гончар був особистим водієм Гури та разом із ним причетним до злочинів, які той скоїв в роки лихоліття та тотального рекету. Гончар повідомив правоохоронцям про обставини вбивства дружини Сергія Гури, в якому брав з ним участь та допомогав сховати тіло в лісопосадці за Черкасами. Крім того, за нашим інсайдом, Гончар повідомив слідчим інформацію про бізнес-діяльність Гури, його комерційних структур, на що отримав обіцянку з боку слідства та уклав неформальну угоду з правоохоронцями. Бородійчук в тій справі захищала інтереси родини загиблого — його дружини та дітей. Попри очевидні факти Гончара було фактично виправдано, суд зазначив, що він кілька разів стріляв в обличчя Сергію Гурі та потім підійшовши до тіла, що вже було бездиханним та виконав контрольний постріл перебуваючи в стані глибокого хвилювання.
Черкаський апеляційний суд, влітку 2021 року змінив запобіжний захід Гончару і випустив його на волю. Це той суд, де працює суддею батько Марії Бородійчук. Про те це не викликало такий суспільний резонанс як інші справи, про які ми наводимо зараз
Можливо до Сергія Гури за життя було чимало питань і він би отримав ув’язнення, якби справа про вбивство дружини була розкрита до його вбивства. Але попри те, що обставини цієї трагедії роки раніше були відомі всьому місту, правоохоронці чомусь не хотіли її розкривати. Але коли Гончар заговорив, і злив правоохоронцям чимало таємниць, спрацювала неформальна “програма захисту свідків”, про яку ми можемо дізнатися лише з американських кінофільмів і яка спрацьовує лише на рівні неформальних або корупційних угод між слідством, підозрюваним або судом. Крім розкриття вбивства жінки, ви чули в роки, що минули з моменту вбивства Гури хоч про одне гучне розкриття діяльності ОЗУ в Черкасах? Ми також ні, і цьому є дуже просте пояснення. Інформація, отримана слідством від Гончара, який був поінформований про справи не лише Сергія Гури, та яку отримали правоохоронці, була використана виключно з метою рейдерства структурами наближеними до правоохоронних майна та бізнесу покійного. Але це також стара історія. І про неї, звісно, черкаські медіа також замовчують. Ми ні, і незабаром розслідування наших інформаційних партнерів 2UA буде оприлюднено. Обіцяємо сенсаційні новини.
А тепер поговоримо про більш новітні справи Марії Бородійчук. Одна з таких справ – справа про батьківський кіднепінг — батько кривдник силою відібрав у мами крихітку доньку і не давав змоги їй навіть бачитися з дитиною. на кривдника було складено три протоколи про домашнє насилля та порушена кримінальна справа. Бородійчк захищає інтереси постраждалої від сімейного насилля молодої жінки. Ця справа могла б стати ординарною та не викликати широкого резонансу, через те, що подібні справи зазвичай проходять за межами зацікавленості преси. Але виявилося, що кривдник є футболістом відомого в Черкасах стратегічного підприємства енергетичної сфери, формально оформлений на посаду вантажника, але за його власним зізнанням працює “спортсменом” та отримав бронювання від мобілізації.Тобто, вочевидь, захист постраждалої змусив адвокатку наступити на інтереси всемогутніх в місті ділків, пов’язаних з правоохоронцями та органами влади. Крім того, ще до цієї справи Марія Бородійчук разом з однодумцями створила громадську організацію “Превент”, яка займається захистом жертв домашнього насилля, зокрема, постраждалих дітей. Без багатомільйонних грантів та сприяння з боку державних органів в Черкасах було проведено чимало заходів за участю правоохоронців, соціальних працівників та суддів та випрацьовано алгоритми змін до законодавства, що може значно полегшити долю жертв, захистити інтереси дітей. Але запропоновані зміни не дуже подобаються саме чиновникам. А справа про постраждалу матір стала модельною, що викликало обурення місцевих можновладців та, ймовірно, силовиків. І навіть окремі представники Черкаської міськради оголосили “холодну” війну діяльності непідконтрольної їм громадської організації та адвокатки. І це також окрема історія.
В рамках журналістського розслідування фактів ухилення від мобілізації, сприяння ухилення від мобілізації шляхом незаконного бронювання працівників категорій, які не мають на це правових підстав, бездіяльність військової влади стосовно оприлюднених фактів, Антена зверталася до ОВА із відповідним запитом, але замість відповідей, журналісти отримали погрози та нові публікації направлені на дискредитацію як журналістів Антени, так і громадської організації. Заважають?
Про справу Володимира Бородійчука ми писали січні цього року. Ми висуваємо припущення, що дискредитація Батька адвокатки, судді апеляційного суду є способом впливу на доньку, яка береться за неймовірно складні резонансні справи, що йдуть всупереч бажанню представників влади та силовиків впливати на процеси в області.
І справа могла б залишитися непоміченою, але вже в січні цього року знов таки “18000” першими оприлюднюють доволі спотворену версію події та замовчують існування дуже суттєвих деталей, які змінюють акценти цієї історії.
Невдала спецоперація з дискредитації судді Бородійчука, про яку писала Антена, і до якої, на думку розслідувачів видання, причетні працівник спецслужби, що є куратором судів області та його цивільна дружина, що за дивним збігом обставин є також суддею, як бере участь у конкурсі на посаду судді Черкаського апеляційного суду. За нашим інсайдом, вона є викривачем, що допомогла чоловікові “викривати” колег. Цікаво? Але про це ви також не прочитаєте в місцевих медіа.
Отже, вочевидь, основна задача зараз полягає в терміновій дискредитації адвокатки? Чому? І на це питання ми знаємо відповідь. На початку цього матеріалу ми згадували про дивний збіг обставин з розміщенням сайтів інформаційної помийки та ЧКТЄ в одному і дата-центрі у Фінляндії, хостинг-провайдером якого є велика корпорація з Німеччини. І тут слід згадати про ще одну справу, яку веде адвокатка – справи про втручання в роботу інформаційних систем комунального підприємства, в якому звинувачено колишнього інженера з кібербезпеки КП, який, за сумісництвом є журналістом Антени. Справу порушено за матеріалами СБУ…
Дивний збіг чи “масонська змова”?
Аналізуючи публікації стосовно родини Бородійчуків, легко дійти висновків, кому і навіщо потрібен цей процес, кому заважає адвокатка Марія Бородійчук чи кому перейшов дорогу суддя Володимир Бородійчук. Впадає в око і непублічний спосіб інформаційних вкидів, під час якого широко використовуються боти в соціальних мережах, анонімні вкиди в телеграм канали та анонімні сайти. Ймовірно, за останніми інформаційними активностями слід очікувати нових сенсаційних публікацій вже в названих вище місцевих медіа і, звісно, з посиланням на першоджерела. Але те, що то просто інформаційні смітники, а не медіа, вже інша справа. Більшість читачів цього не помітять.
Далі буде.