Або як дестабілізувати судову владу під час війни?
Журналісти Антени досліджують діяльність утаємниченої родини уманських правозахисників, продуктивності якої позаздрять юридичні компанії.
В процесі роботи над одним з наших журналістських розслідувань, ми зробили запит до Вищої ради Правосуддя відносно надходження скарг на суддів з Черкащини. Результат шокував. У відповіді, що ми отримали від ВРП лише одна особа, мешканка Умані, громадянка К. протягом 2023 року по цей час було подано 14 дисциплінарних скарг на суддів Уманського міськрайонного, Лисянського, Звенигородського, Шполянського районних, Ватутінського міського та Черкаського апеляційного судів. За виключенням першої скарги на суддю Уманського суду Людмилу Горячківську, що надійшла до ВРП 16 січня минулого року, всі інші масово почали подаватися в листопаді минулого року. Обсяги активності громадянки не можуть не дивувати — по дві скарги щомісячно та на шість-сім суддів одночасно. Тобто, обсяг зробленої роботи щонайменше відповідає спроможностям невеличкого офісу, де працює принаймні кілька працівників. Мова йде про 13 скарг, лише за останні 7 місяців. Але ми не впевнені, що цей список є вичерпним, адже з наших джерел знаємо, що є судді, що не витримали тиску та звільнилися із системи, що на них надходили скарги, але в відповіді ВРП вони чомусь не фігурують. Крім того, ми звернули увагу, що більшість скарг громадянки К. крім кількох є нерозглянуті ВРП, тобто, історія ще на самому своєму початку?
Ми із зацікавленістю віднеслися до цієї інформації та, оскільки ВРП, не надає інформації про скаржників, спробували самі знайти активну громадянку та взяти у неї коментар стосовно її принципової позиції. Адже не так багато людей, що на стільки активно займаються боротьбою за чесність (сподіваємося) судової системи.
Однак, тут нас очікувало перше розчарування. Крім поодиноких та явно випадкових згадок в медіа майже п’ятнадцятирічної давнини про участь громадянки К. в якості свідка в судовому процесі про екстрадицію паломника-хасида, що покусав уманчан (так, саме покусав, вам не почулося), медіа не містять згадок про особу з прізвищем, тотожнім громадянці К.. Це здивувало, бо ми вже собі уявляли, що знайшли чудового та принципового експерта для коментування сюжетів на правозахисну тематику. Також ми знайшли кілька записів, схожий на стріми з телефона, де особа, з прізвищем, тотожнім уманчанці К. бере участь у судових засіданнях як учасник процесу.
В нашій уяві це б мала бути потужна людина, правозахисниця з переконаннями та неабияким хистом та працездатністю…
Ми пошукали активність в соціальних мережах. Український сегмент традиційних майданчиків для правозахисників, такий як фейсбук, зберігав повне мовчання. Відсутність активного акаунту, пусті сторінки в інших соцмережах — так зазвичай утворюють особи, що користуються соціальними мережами виключно для відстеження та збору інформації. Важко було повірити, але ми спробували пошукати близьких осіб активної уманчанки. За допомогою певних алгоритмів ми встановили, що чоловік уманчанки, брав разом із нею активну участь у цивільних судових справах, одночасно ми знайшли і її доньку, яку на сайтах громадських організацій правозахисного напрямку називають юристкою. В реєстрі Міносвіти та на сайті одного з вишів ми знайшли підтвердження навчання та наявності диплому у неї.
Ми перевірили судові реєстри та знайшли зовсім цікаву інформацію, що ще більш нас здивувала — родина “юристів” (беремо в лапки, бо підтвердження тотожності до юридичного фаху ми знайшли лише у доньки) за останні роки брала участь в якості сторони по справі, в основному заявника, позивача, без перебільшення сотні разів. І ось це нам виявилося цікавим. Ми детально вивчили перелік справ, ознайомилися з ухвалами та рішеннями судів та висуваємо доволі сміливе припущення, що скарги до суду та ВРП на суддів є ні чим іншим як способом тиску на судову систему через зловживання своїми громадянськими правами. Хоч і звучить це доволі серйозно, але в українських реаліях не загрожує абсолютно нічим гіперактивним громадянам. Але це їх право, що гарантує Конституція та міжнародні договори, що підписала Україна.
Тоді яка мета скарг? Крім дійсно спроб відсудити, наприклад, у комунальників зайво сплачені кошти, захисту прав споживачів, суперечок за майно, більшість позовів стосується саме судової системи — визначення підсудності та інших формальних питань правосуддя. Навіщо? Відповідь дуже проста. Родина К. Дуже переймається всіма питаннями в більшості районів Черкащини та ретельно відстежує перебіг судових засідань та діяльність суддів. Просить переносити засідання в інші регіони (боже збав, ми не стверджуємо про те, що там легше вирішуються питання), але припускаємо, що робиться це з певною метою.
По Єдиному державному реєстру юридичних осіб, підприємців та громадських організацій ми намагалися з’ясувати, чи не причетні члени родини К. до якогось юридичного бізнесу, але прийшли до висновку, що громадяни зовсім цураються будь-якої діяльності в будь-якій галузі, бо державний реєстр не містить жодного запису про участь цих громадян в господарчих товариствах, підприємствах або громадських організаціях.
З якою загадкою ми маємо справу? Може це адвокати? І тут ми також не находимо адвокатів з прізвищами К.. Історія стає вже геть цікавою. То на які гроші проводиться на стільки потужна громадська робота? З якою метою? Чи може мова йти про іноземні гранти правозахисниками? Ні, гранти отримують зазвичай громадські організації, а за даними Державного реєстру, К. не є активними членами та засновниками таких.
Врешті, питання прозорості діяльності уманської родини правозахисників навіть і поставити важко, оскільки діяльність осіб є максимально не публічною, на нашу думку.
Стосовно мети такої активності, то лише скажемо власну версію. За списком суддів, які значаться в наданій на наш запит відповіді ВРП зазначені судді, що є слідчими-суддями та суддями, що приймають рішення по так званим НСРД — негласним слідчо-розшуковим діям. Тобто, мова йде про ту частину судової системи, що безпосередньо бере участь в кримінальних провадженнях, дає дозволи на арешти, вилучення доказів, негласне спостереження, прослуховування телефонних розмов, отримання інформації про доступ до електронної пошти, месенджерів та інше стеження за особами, що підозрюються в скоєнні кримінальних злочинів. Це одна з найважливіших та утаємничених частин українського судочинства завжди була у полі уваги спецслужб та криміналітету, адже має безпосередній вплив на тих, хто веде слідство і тих, проти кого воно ведеться. Вивчаючи список суддів, ми з’ясували, що мова йде практично про весь суддівський склад районних судів. Позови проти суддів та скарги на них до ВРП мають на меті паралізувати судову систему, уповільнити або унеможливити розгляди окремих справ, а й інколи банальна помста суддям за прийняття рішень. Масштабність цієї діяльності вражає та змушує задатися більш конкретними питаннями — чи не несе така діяльність під час повномасштабної війни загрозу національній безпеці країни? Адже параліч судової системи матиме фатальні наслідки для суспільства, підриває довіру людей до влади, сіє зневіру, а найголовніше, що судова система сама стає незахищеною.
І тут питання не стільки до громадянки К., а до тих хто за нею стоїть. Кого у воєнний час влаштовує дестабілізувати судову владу, загнати суддів під своє крило, за допомогою скарг зганьбити та дискредитувати?
З власних джерел нам відомо, що вказана громадянка К. являється недоторканою, за весь час своєї активної діяльності із дестабілізації судової влади Черкащині, жоден із правоохоронних органів не зацікавився її активною діяльністю. Судді з Черкащини та Верховного суду дуже добре знають вказане прізвище, проте ніхто ніколи не ризикував розкрити мотиви цієї активістки, або поскаржитись на неї, адже всі мовчки здогадуються хто стоїть за вказаним прізвищем….
На жаль, у нас вкраїні панує стереотип негативного відношення до судової гілки влади та до суддів в цілому, і якщо скаржник виливає бруд на суддю ніхто із пересічних громадян не повірить саме судді. Але ми не виправдовуємо суддів, адже в кожній системі є перевертні.
Нам не хочеться повторення періоду страшного 1937 року … адже тоді судова система працювала в кнопкомвому режимі. Судді приймали саме ті рішення, що були потрібні правоохоронній системі. Та й суддями, врешті, їх стало важко називати.
Чому така гіперактивність з’явилася саме під час війни?
Управління СБУ в Черкаській області, ГУНП в Черкаській області, може Вас зацікавить вказана інформація, адже наскільки ми розуміємо параліч судової влади на Черкащині, може негативно вплинути на і на всю діяльність пов’язану з боротьбою із сепаратизмом, контррозвідувальною діяльністю, колабораціонізмом, схемами з незаконною мобілізацією, та інше. Чи ми щось не так розуміємо? …..
Працюючи над матеріалом, ми навмисне приховали, принаймні поки, прізвище уманської гіперактивної родини. І зробили це саме в їх інтересах.Але ми переконані, що продовження нашого розслідування буде незабаром.