Зараз вони стоять, як одна велика родина. Посміхаються і обговорюють якісь банальні теми. Їхні діти навчаються в одній школі, і живуть вони поруч. Але тепер поєднані ще одним незримим ланцюжком – життям своїх синів. Адже чотирнадцятирічний Ярослав врятував із води свого дев’ятирічного товариша Богдана. Пригода сталась 29 вересня. Цього недільного дня хлопці вирішили пограти із пінопластовим літачком. Та місце для своїх розваг підібрали не дуже безпечне. Ці поля використовуються теплопостачальним підприємством для технічних цілей, а дітям дуже сподобалось, як їх іграшка літала з гори. Один із маневрів літачка завершився його падінням у воду. Богданчик побіг рятувати , адже цю забавку тільки-но купив.
Саме на цьому обриві, тримаючись за кущі, Богдан і намагався врятувати свого літачка. Та долі секунд і гілка обірвалась, він не помітив як опинився у воді сам. І тут вже реакція його друзів була миттєвою. Двоє менших дітей почали шукали палиці, а Ярослав одразу кинувся до потопаючого Богдана.
Ярослав, вже зараз згадуючи ситуацію, твердить, що швидко зорієнтуватись у плані порятунку йому допомогли раніше отримані знання. Тоді думати не було коли, все робив рефлекторно.
Такі навички у сина виховувала і мама, пригадує, завжди біля води розповідала йому про правила безпеки та порятунку.
Дізнавшись про вчинок сина, пані Олена дуже злякалась, бо раптом би щось обернулось інакше. Проте, твердить, не уявляє, щоб він зробив по-іншому.
І досі з жахом прокручує події того недільного дня і мама Богданчика. Що її син піде на прогулянку у таку небезпечну місцину, навіть не уявляла.
Одразу після пригоди батьки були повністю занурені у виходжування сина: відмивали його, гріли, поїли. Лікарі швидкої допомоги виводили хлопчика із шокового стану. Але тато і мама стрес пережили не менший, ніж сам Богдан.
Вже зі знімальною групою після нещасного випадку всі повернулись на місце подій. Це фактично не водойма, а відстійні озера, що замість дна вкриті жовтою мулякою.
Ярослав після порятунку товариша і сам довго не міг спокійно спати. Теж, зізнається, ця ситуація проходить до нього уві сні. Все одно розуміє, що по-іншому не вчинив би. Хоча свої дії героїзмом не вважає, та однокласники Ярослава в його рідній смілянській 10-ій школі дивляться на нього іншими очима. Для них він – приклад героїзму у реальному житті.
