З початку грудня українське суспільство активно обговорює протестні акції підприємців у Києві. Ще 1 грудня в центрі Києва почалася і нині триває акція протесту підприємців, представників руху «SaveФОП».
Протестанти блокують урядовий квартал, вимагаючи, щоб Рада скасувала запровадження реєстраторів розрахункових операцій (касових апаратів) для малого та середнього бізнесу, застосування яких вона й так вже відтермінувала до 1 січня 2022 року. З заяв, озвучених під час акції, слідує, що підприємці протестують також ще й проти запровадження в Україні повного локдауну. До речі, учасники називають акцію ледве не «податковим майданом», розраховуючи на масову підтримку суспільства, яке інформаційно стимулюють, зокрема, і яскравими картинками сутичок з поліцією.
Українці не надто позитивно сприймають спробу нав’язати їм новий майдан (кредитний, євробляхерський чи податковий). Хоча ніхто й не заперечує проти права протестувальників не погоджуватися з рішенням влади, яке так чи інакше їх не влаштовує, і виражати це у формі мирного протесту.
Відомо, що 15 грудня учасники акції намагалися встановити намети на Майдані Незалежності у Києві, але поліція завадила цьому. Сталися сутички. Люди не розійшлися з урядового кварталу, і це свідчить: конфлікт явно затягнувся і переходить зі сфери економічного діалогу у сферу чистої спекулятивної політики. Серед протестувальників вирізняються дві категорії, зазначають експерти. Перша – організовані групи, які й ведуть цей мітинг. Друга – це прості малі підприємці, які доєднуються до акції, адже побоюються стикнутися з податківцями після встановлення касових апаратів. Саме через велику кількість представників другої категорії протест постійно розширюється. Підприємці масово їдуть до Києва.
Насправді все набагато простіше. Протестний рух підприємців зовсім не є стихійним. Він керований і добре організований. Більшість підприємців вірить у дві речі: що борються проти «принизливих, жахливих, вбиваючих підприємництво», а насправді дуже важливих для країни законів № 128 та № 129; та що такий собі протестний рух – «SaveФОП» щиро піклується про права підприємців малого бізнесу та захищає їхні інтереси.
Що ж це за закони, які здійняли таку бурю протестів? Перший закон стосується електронної фіскалізації, коли при продажу будь-яких товарів вам дають фіскальний (касовий) чек і податкова бачить такий продаж. Другий закон стосується «кешбека», механізму, який дозволяє покупцям самостійно фіксувати порушення бізнесом касової дисципліни.
Закони ці довго обговорювалися, вони дійсно складні, але конче потрібні задля детінізації економіки. Прикро, але нині понад 50% бізнесу в Україні знаходиться в тіні, підприємці не платять податки, реалізують контрабандою ввезений товар і зловити їх на цьому практично неможливо.
Переважна більшість підприємств великого бізнесу в Україні, ігноруючи необхідність сплати податків до державної кишені, просто працюють в тіні, прикриваючись дрібним бізнесом. Вони відкривають на своїх співробітників ФОПи, не показують походження товару і не платять податок на прибуток. От, до прикладу, мережа магазинів електроніки «Цитрус» під прикриттям відкритих на співробітників ФОПів реалізує практично весь товар повз оподаткування.
Закони Т№ 128 та № 129 цю схему ламають повністю. Адже тепер навіть через ФОПів товар треба продавати з фіскальним чеком, а касові апарати не дадуть приховати від держави кількість проданих товарів та їхнє походження.
Програють від цього лише олігархи-власники великих мереж, яким це конче невигідно. Тому у їхніх керівників і виникла ідея організувати протест дрібних ФОПів з метою змусити владу ініціювати скасування цих законів.
Все дуже просто – треба було тільки масово запевнити представників малого бізнесу, що держава порушує їхні права, нищить малий бізнес. Й от вже представники дрібного бізнесу, мобілізувавши дівчат-реалізаторів з базарів, рушили до Києва, свято вірячи, що їдуть рятувати свої підприємства та найманих працівників.
Практично «всліпу» використавши дрібних ФОПів, які не дуже розбираються в тому, що відбувається, й проплативши послуги професійних провокаторів-авантюристів та активістів, представники великого бізнесу намагаються створити картинки народного протесту. Доєдналися до протестних акцій і різні політичні пройдисвіти та політичні невдахи на кшталт «Свободи».
Більшість тих, хто їде протестувати до Києва, не мають і гадки, що вони – просто фішки у бізнес-проєкті такого собі Сергія Доротича. С. Доротич зумів навіть гасло «SaveФОП», під яким виступають протестувальники, зареєструвати на себе особисто. Це надало йому право монополії на його використання. Без його згоди відтепер жоден підприємець чи пересічний українець не може використати цей напис.
До речі, й кошти на «підприємницький майдан», кмітливий пройдисвіт вже активно збирає з підприємців. Отакий він насправді, «великий бізнес на маленьких ФОПах».
Тож, підприємці врешті мають зрозуміти, що вихід зі складної ситуації має бути мирним і демократичним, без силових методів. Такий шанс є, але для цього потрібен діалог. Не купа вимог, нав’язаних ззовні, а розуміння того, що нині відповідає національним інтересам України. Іншого варіанта просто немає.
Пересічні підприємці, звичайні люди, їдуть на протестні акції із дуже подібними проблемами, вони мають бажання бути впевненими в завтрашньому дні, відчувати гідність, захист з боку держави. Ці проблеми непокоять українців і виводять їх на вулиці. І зараз ситуація така серйозна, що кризові тенденції можуть призвести до виникнення загроз державності. Й усім необхідно консолідуватися.
А ті, хто намагається нині перетворити протести підприємців на новий Майдан, повинні пам’ятати, що у подібній псевдореволюції просто не може бути переможців. А у першу чергу постраждає держава.
Й про відповідну кримінальну відповідальність забувати не можна. Адже згідно статті 294 ККУ організація масових заворушень, а також активна участь у масових заворушеннях – караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років. А ті самі дії, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків, – караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.
Стаття 296 декларує, що хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, – карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років. Ті самі дії, вчинені групою осіб, – караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.
Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони пов’язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, – караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, – караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Стаття 109 нагадує, що дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, – караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої.
Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, – караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої.
Ігор Попандопуло, експерт з правознавства