У фермера намагаються під виглядом «закону» відібрати землю
Знову земельний скандал. На цей раз у селі Боярка, що у Лисянському районі. Там вже довгий час місцева прокуратура судиться із, спочатку приватним підприємцем Павлом Вікторовичем Лободським, а зараз із фермерським господарством «Памила», засновником та власником якого є той же Лободський.
Історія цього скандалу доволі типова для сучасної України і Черкащини, зокрема. Земельні суперечки, рейдерство сільгосп угідь стають чи не найпоширенішим конфліктом, заручниками якого виявляються тисячі селян, для яких земля є годівницею. Економічна скрута торкнулася в тому числі і селян. В українському селі дедалі стає важче відшукати роботу. От і живе більшість мешканців сіл виключно на пенсії старших членів родини, натуральним господарством та доволі скромними винагородами, що отримують від здачі своїх паїв в оренду. Але часом завдяки конфліктам, землю отримують ті, кого мало цікавлять проблеми місцевих. Дедалі частіше стає чутно про посягання велик
их аграрних холдингів на землі, що роками зберігали та відроджували невеличкі фермерські госпо
дарства, які сплачували селянам за паї. Агрохолдінги піклуються, перше за все, кількістю оброблених гектарів, та, відповідно, прибутками. Саме така конфліктна ситуація спіткала господарство Павла Лободського.
А починалось все із занедбаного колгоспу, який після розпаду СРСР, як завжди, став нікому непотрібним. Зусиллями колишнього голови цього ж колгоспу Олійника Віталія Васильовича, землі були успішно розпродані, техніку списали та залишили просто неба. Місцина почала занепадати. Але у 2004 році силами Павла Вікторовича Лободського на селі почала з’являтись діяльність, а саме робота на землі. Селяни довірили свої паї цьому фермеру. Натомість діяльність Павла Вікторовича
не влаштовувала окремих людей, які починали створювати на нього тиск. Неважко здогадатися, що успішний фермер перш за все дратував можновладців, які не звикли працювати на землі і отримували лише хабарі від трударів. Прецендентом стала судова справа проти Лободського у 2008 році, яку розглядали у Лисянському районному суді. Аналізуючи судові матеріали, закрадається думка, що справу сфабрикували. За твердженням сторони обвинувачення – Павло Вікторович Лободський нібито навмисно знищив посіви сусіднього поля. Але результати експертизи вказали на неможливість даного інциденту. Незважаючи на факти експертизи, тодішній голова Лисянського суду Борисенко Петро Іванович не продемонстрував сліпоти феміди та, на суб’єктивний погляд, оголосив два роки ув’язення Лободському П.В., рік з яких фермер відсидів.
«Починали із нуля , не було нічого , один був трактор і могли позичити ще в деяких колгоспах. А тепер ви бачите до чого ми дійшли. Люди працюють, платимо податки, ніхто ні від чого не ховається. Але наші можновладці чи правляча верхівка хоче приватизувати землю і підготовити до продажу, а зараз за цю землю іде боротьба.» (Юрій Татарчук, фермер).
Природньо, що хлібороб, після виходу з в’язниці, повернувся до справи свого життя, та почав тільки збільшувати об’єми свого підприємства. Окрім аграрної справи та думок про власний прибуток, фермер Лободський піклується та приймає участь у житті громади села. За його підтримки інфраструктура Боярки підтримується у належному стані, соціально не захищенні верстви населення села отримують фінансову допомогу. 75 тисяч гривень, саме стільки аграрій виділив на допомогу воїнам АТО. Також важливим фактом на захист пана Лободського є те, що він дав не одне робоче місце своїм односельцям та стабільно виплачує 460 тисяч гривень до районного бюджету.
«Павла знаю давно, він у нас допомагає війську, при чому це робить без нагадувань. Особливо коли був Дебальцівський котел – переживала людина. Він допомагає мистецтву. Ми проводили «Співочу Лисянщину» , він теж допоміг, щоб у нас виступив гурт. В час коли посівна чи збирають врожай – він завжди на полі. Я йому телефоную, а його не можливо знайти в Лисянці. Він трудяга, я бачу його руки , він просто трудяга – це те, що викорінювалось. Хазяїн, який дбає про землю – це 100% все про Павла.
Ну щодо ситуації навколо земельного скандалу, то знаєте, є закони державні, а є закони людські, як кажуть християнські закони. Ви знаєте, у християн є така заповідь: не побажай майна ближнього свого, і дуже багато чиновників намагається, там десь, в церквах відмолити свої гріхи. Але ж треба просто виконувати ці закони і не буде у нас ніяких , таких от змагань за землю, «віджимань». А вам скажу, що ми будемо боротись за нього, і як би там не було ми завжди підтримаємо, багато людей його підтримує морально. І вийдуть, якщо будуть загострення, ми не дамо «віджати» цю землю.» (Сергій Іщенко, голова Лисянського осередку ВО «Свобода»).
Проте чергова атака не забарилась, так у 2015 році почалась нова хвиля судової тяганини. На цей раз місцева прокуратура подала судовий позов, аргументуючи це тим, що частина орендованих земель Лободського знаходиться на території історико-культурної спадщини, тобто там, де розташовані кургани. Абсурдність мотиву позову має зрозуміти кожен, адже всі чудово знають, як в Україні зазвичай ставляться до такого роду спадщини. Про існування жодної іншої подібної справи, порушеної в області нам не відомо. Зрозуміло, що це черговий прояв шантажу та тиску на фермера. Але, все ж таки, на підставі даного позову, рішенням вищої інстанції – Вищого господарського суду, 9 га земля були вилучені з користування фермерського господарства, інша орендована площа залишилась в межах ферми «Памила».
Останнім ударом стало чергове судове засідання 23 травня 2016 року, де суддями Апеляційного суду Черкаської області розглядався позов заступника прокурора області Мироненка О.М. та представника прокуратури Лисянського району Почіпка О.С. до фермерського господарства «Памила». На цей раз лисянські «правоохоронці» пред’явили на розгляд суддів звинувачення у нібито незаконності укладених договорів про оренду землі, посилаючись на Закон про обов’язкове проведення аукціону. Але замовники обвинувачення та їх маріонеткові прокурори не врахували того, що повторний акт про оренду землі фермером був переоформлений ще у 2014 році, а норма Закону щодо аукціонів була введена у 2016 році. Тобто, з правової точки зору стає ясно, що абсурдність позову просто зашкалює, але, як відомо, Україна славиться не тільки красивою природою а ще й повністю прогнившою судовою системою. Тому після півгодинної наради, судді Сіренко Ю.В., Міщенко С.В. та Пономаренко В.В. прийняли рішення відібрати у фермера Лободського П.В. 125 га землі та повернути їх у власність держави.
«Результатом розгляду судового позову, який відбувся 23 травня цього року , стало рішення, згідно якого позовні вимоги прокурора були задоволені. Скасовані накази Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та визнано не дійсними договори оренди і зобов’язав вилучити дані земельні ділянки у довірителя. Тому дана ситуація склалась доволі неординарна. Хотілось би звернути увагу на те, що в судовому засіданні вразило поведінка відповідача(головного), управління Держгеокадастру в Черкаській області. Були два представники, які повинні були захищати свої накази та договори, які були укладені з Лободським. На превеликий жаль, у судовому засіданні та в судових дебатах прозвучало, щоб рішення прийнялось на розгляд суду, а інший представник взагалі сказав, що позов прокурора необхідно задовольнити. Тому складається таке враження, що орган, який видає свої накази та укладає договори взагалі не хоче захищати позицію, правову позицію, на якій вони повинні стояти. Адже, вони надали земельну ділянку в користування і, в такому разі, зовсім незрозуміле таке абсолютно інертне відношення до судової справи.» (Наталія Трохименко, юрист).
Напевне, було б помилкою вважати, що проблеми у фермера виникли лише за вищезгаданих обставин. Системний характер травлі та переслідування сільського трударя свідчать, що за цим всім майорить якась потужна постать, що ретельно продумує та спрямовує правоохоронців та організовує потужний інформаційний та юридичний супровід конфлікту. Жоден місцевий мешканець на камеру не погодився розповісти те, що відомо всіма як в Боярці, так і в Лисянці. Поза камеру люди розповідають власну версію того, що відбувається.
Виходячи з цієї інформації, розглядати звідки «ростуть ноги» та хто є протилежною зацікавленою стороною, ми припускаємо, що діяльність П.В. Лободського може перетинатись з інтересами теперішнього голови Уманської районної ради Олійником Віталієм Васильовичем, який за підтримки колишнього радника екс-прем’єр-міністра України Януковича, а по сумісництву одного з найпотужніших київських землевласників Супруна Миколи Олексійовича може впливати на таку активність районних прокурорів та нелогічність рішень суддів. Враховуючи дуже впливові зв’язки сім’ї Супрунів, які за будь-якої влади знаходили зиск для себе та свого оточення. Не дивно чому майже все грає проти Лободського. Недарма люди стверджують, що очільник Уманського району пропонував Лободському послуги «кришування» його бізнесу, в обмін на 50 % прибутку. А після категоричної відмови, тиск на фермера зріс у рази.
«По цій самій землі, вже по другому колу – знов ці суди. Першу інстанцію я виграв, апеляцію я виграв, касація вернула назад на апеляцію, вельможі наші побігали – я програв. Тобто роблять з простого кріпака цапа-відбувайла, а на засіяних землях жирувати. Одне, що я скажу, починав я з нуля, хлопці це підтвердять, і дійшов до цього рівня і «по бєспрідєлу» я ці землі не віддам.» (Павло Лободський, фермер)
Але розкриємо ще кілька деталей, які яскраво доводять, про зв’язки родини Супрунів вже з нинішньою черкаською обласною владою. Ще десять років тому родина Супрунів стала одним з кураторів проекту «Золота підкова Черкащини», який мав стати дуже прибутковим, як з точки зору туризму, так і з погляду відмивання грошей. Звідси з’явився вплив на життєві процеси Черкащини та цікаві приватні архітектурні будови у мальовничих ярах неподалік Лисянки. Розкішний маєток Супрунів у селі Шушківка, приватні ставки, які кишать відгодованою рибою, храмовий комплекс та декоративні млини у сусідньому селі Порадівка. Насправді діяльність родини Супрунів несе на цю частину Черкащини вплив, який можна зрівняти наразі лише з необмеженою владою магнатів часів Річі Посполитої. Все це, місцеві жителі називають ніяк не інакше як «супрунівка», до якої пролягає ідеально гладка дорога. В свій час ця резиденція слугувала базою відпочинку для представників вищого ешелону влади. На перший погляд, вся ця незамислувата інфраструктура на користь громаді сіл, через які пролягає шлях до маєтку. Але не треба забувати, звідки взялись кошти на побудову цих об’єктів та чиї це гроші.
А на під’їзді до самої так званої «супрунівки» знаходиться не менш цікавий об’єкт – цех по розливу мінеральної води під назвою Калиновий кущ. За словами місцевих жителів, у деяких магазинах можна зустріти продукцію цього сумнівного виробництва, адже пляшки води продаються без належного маркування та етикетки, що вказує на відсутність ліцензії на продаж та виробництво даної води. Злі язики чомусь стверджують, що підпільний цех може належати уманському голові держадміністрації пану Олійнику.
Отакі сумні реалії життя західного регіону Черкащини. За однією з версій – це спроба типового «віджимання» землі за допомогою підручних прокурорів та продажних суддів. За другою – це частина тотальної монополізації аграрного сектору України з поглинанням дрібних фермерів задля придушення будь-якої конкуренції.
Отже можна зробити висновок, що можливо причетні люди до правового рейдерства орендованих земель фермерського господарства «Памила» – типові представники «системи», для яких закони не писані а людські взаємовідносини нічого не значать. Ці люди зберігають владу за будь-яких обставин, не дивлячись на всі революції, війни, зміни в країні. Майже кріпосний стан селян при тому унеможливлює будь-який системний супротив. Адже на боці «систем и» часів Кучми, Ющенка,Януковича і, нажаль, нинішньої, стоять судді, прокурори. А трударі залишаються беззахисними.
Телеканал «Антена» і надалі слідкуватиме за перебігом подій. Хоча навіть при підготовці даного сюжету ми почали отримувати погрози та пропозиції відмовитися від висвітлення цієї історії. Бо ми впевнені, що ситуацію в країні треба змінювати. Якщо українська Феміда нищить таких людей як Павло Лободський, стати на їх захист має громада та журналісти.
Іван Іменник