В Україні кожен заслуговує на пенсію — за віком, за вислугу років, за інвалідністю чи за втратою годувальника. Але є непроста тема: чимало прокурорів, силовиків і суддів йдуть на заслужений відпочинок ще до 40 років — за вислугою років. Хто має на це право — і чому суспільство обурюється?
Почнемо з фактів: за даними Мінсоцполітики, сьогодні шість прокурорів отримують пенсію за вислугу років і їм досі не виповнилося 40 років. А, наприклад, серед найвпливовіших і найбільш захищених категорій, таких як силовики, це не рідкість — вони можуть виходити на пенсію у 45 років, іноді й раніше.
Як це працює? За законом, право на пенсію за вислугу років мають ті, хто довгий час працював на посадах із тяжкими або шкідливими умовами праці — це судді, прокурори, працівники правоохоронних органів тощо. І хоч мінімальний вік для виходу встановлений, часто на практиці це відбувається достроково, якщо є достатній стаж — до 40, 45 років.
Такий підхід викликає справедливе питання: чи не порушує це баланс між витратами держбюджету і довірою громадян? Адже мало хто з пересічних українців може піти на пенсію у такому віці — за віком доведеться чекати щонайменше до 60, а іноді й довше.
Однак не треба забувати: ця система — закономірна частина соціального пакета, закріпленого для забезпечення незалежності судової та правоохоронної гілок влади. І цей пакет давно укарбований у законодавстві.
Додайте сюди й інші особливі випадки. Наприклад, інваліди дитинства або люди з першою групою інвалідності — отримують пенсію незалежно від віку, і це теж відображено в законі. А сім’ї, які втратили годувальника, можуть отримувати виплати навіть якщо померла людина не досягла 40 років.
Суспільний резонанс зростає, коли журналісти порівнюють разючі суми — до 200 000 гривень на місяць — з тими, хто працював роками на мінімалку. І тут уже виникає політична та моральна дискусія: законність проти етики. Бути прокурором чи суддею — професійна пожиттєва спеціалізація, але чи повинні лише вони мати право на пенсію у 40?
Можливо, рішення лежать у площині реформ: чіткіша оцінка вислуги, запровадження критеріїв «справжньої професійної шкоди» для таких посад, прозорий механізм розрахунку пенсій для різних категорій працівників. Забезпечення балансу між гарантіями незалежності влади і довірою громадян — ось справжній виклик.
Бо поки суспільство обурюється, а хтось отримує пенсію у 35 чи 38, важливо розуміти: все — не просто так. Це система, вироблена роками, і винятки в ній — не збій, а частина конструкції. Але чи не настав час її переосмислити?
Автор: Валерій ВОРОТНИК
Ілюстрація згенерована СhatGPT