Під час підготовки матеріалу про долю ще одної історичної будівлі в Черкасах, що розташовано по вул Тодосія Осьмачки, 9 – Єпархіальної школи, збудованої понад 100 років тому, ми звернувся до Управління культури ОДА, оскільки, як з’ясувалося, в долі втрати цим будинком статусу пам’ятки ключовим є програний суд за позовом власника будівлі. Ми припустили, що це навмисне злита правова суперечка, але все ж таки вирішили з’ясувати думку обласного Управління культури та охорони культурної спадщини.
Історичну будівлю в Черкасах власник може знести, а документацію не виготовляють, бо немає грошей — Департамент культури ОДА дав відповідь на запит «Антени»
Читайте нашу попередню публікацію: Втрачена пам’ятка Черкас. Як чиновники ОДА «злили» суди і зробили можливим знищення історичної будівлі колишньої єпархіальної школи у мікрорайоні «Казбет»
Редакція «Антени» отримала офіційну відповідь від Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА щодо ситуації із втратою охоронного статусу історичної будівлі за адресою вул. Тодося Осьмачки, 9, відомої як Єпархіальна школа. Відповідь викликає ще більше запитань, ніж дає пояснень.
Окремі фрагменти виглядають відверто тривожно, адже фактично підтверджують: станом на сьогодні власник може вільно знести будівлю, а держава вже не має юридичних механізмів захисту, окрім часткового контролю за землями археології. Причини такого стану речей — у поєднанні бюрократичної безвідповідальності, помилок десятирічної давнини та «неможливості виготовлення документації через відсутність фінансування».
«Касацію подано вчасно, але Верховний Суд її повернув»
У відповідь на запитання щодо того, чому касаційна скарга була подана із запізненням, Управління наводить наступну цитату:
«Касаційна скарга у справі №580/5343/23 була подана Управлінням 21.06.2025 в межах 30-денного строку. Подальше подання поза строком стало наслідком безпідставного повернення скарги Верховним Судом… Аргументи Управління щодо первинного подання у встановлені строки судом не були взяті до уваги».
Тобто, за офіційною позицією установи, проблема виникла не через дії або бездіяльність Управління, а через рішення касаційного суду.
«Документацію не виготовляли, бо не було грошей»
На питання про те, чому не було виготовлено облікову документацію на об’єкт, що є базовою умовою охорони пам’ятки, Управління дає вкрай пряме пояснення:
«Облікова документація виготовляється в межах наявного фінансового ресурсу. У зв’язку з відсутністю у Управління бюджетних асигнувань відповідна документація не виготовлялась».
Тобто держава визнає: історичну спадщину не обліковували не тому, що не могли або не встигли, а тому, що не було фінансування. При цьому вказується, що:
«Органи місцевого самоврядування не вживали жодних дій… навіть попри наявність програм у сфері охорони спадщини».
Інакше кажучи: ніхто не виготовляв документацію, ніхто не замовляв експертизу, а тепер об’єкт позбавлено правового захисту.
Причина втрати статусу — помилки 2010 року
Управління нагадує, що під час включення будівлі до переліку пам’яток у 2010 році відповідальна служба не провела обов’язкову експертизу згідно з Інструкцією 1986 року. Це стало визначальним фактором у рішенні судів про скасування статусу.
«Зазначена експертиза з невідомих причин не була проведена… що створює негативні прецеденти як по цьому об’єкту, так і по іншим».
Тобто юридична помилка 14-річної давнини зараз перекреслює можливість захисту історичної архітектури Черкас.
«Міська рада проігнорувала судові процеси»
Управління перекладає частину відповідальності на Черкаську міську раду, яка, за їх словами:
«мала всі підстави бути присутньою на розгляді справи та вступити як сторона… проте таких заходів вжито не було».
Більш того, навіть сьогодні новостворений орган охорони культурної спадщини у складі міської ради продовжує ігнорувати свої повноваження, що вже спричинило новий позов прокуратури.
Чи визнає Управління власну бездіяльність?
На запитання про можливу службову недбалість (ст. 367 ККУ) Управління відповідає категорично:
«Підстав визнавати власні дії недбалими немає… Управління діяло у правовому полі та інформувало прокуратуру».
Фактично відповідальність перекладається на:
- Верховний Суд;
- службу охорони спадщини 2010 року;
- Черкаську міську раду;
- відсутність фінансування.
Статус об’єкта зараз: втрачено, і це відкриває шлях до знесення
Найважливіший фрагмент відповіді звучить так:
«Станом на сьогодні об’єкт не має статусу… що надає можливість власнику вільно розпоряджатися будівлею».
Це означає, що:
- власник може знести будівлю;
- держава не має інструментів офіційної охорони;
- єдина перепона — розташування в межах археологічної пам’ятки.
І найголовніше
За відповіддю Управління, ситуація виглядає так:
— статус втрачено через старі помилки, — захист неможливий без документації, — документації немає, бо немає грошей, — міська рада нічого не робила, — Верховний Суд повернув касацію, — власник може знести будівлю вже зараз.
У редакції виникає логічне питання: це захист культурної спадщини, чи хроніка її демонтажу?
Символічна фраза, що підсумовує відповідь Управління:
«No money — no honey» (українською: «немає грошей — немає й меду»).
Тільки в нашому випадку йдеться не про мед, а про ще одну втрату історії Черкас.
#Черкаси #Антена #ЄпархіальнаШкола #КультурнаСпадщина #Архітектура #ЧеркаськаОДА