Архів позначки: Ні

Жахливе ДТП в середмісті Черкас – загинула літня жінка, поранені люди та розбиті 7 автівок

Понівечене тіло, кров на асфальті та 7 розбитих автівок.  Найжахливіша за десятиріччя ДТП сталася близько 11 ранку 12 липня в Черкасах.  74-річна жінка за кермом Судзукі SX на шаленій швидкості на перехресті Гоголя та Митницької виїхала на смугу зустрічного руху, де скоїла наїзд на автомобіль Таврія. Потім не гальмуючи і набираючи швидкість намагалася втекти вулицею Гоголя в бік центру. Однак, на біду, на узбіччі дороги біля житлового будинку, буквально за 30 метрів від місця першого ДТП опинилася літня жінка, яку також збила Судзукі. В машині порушника спрацювали подушки безпеки, але розбитий і закривавлений автомобіль продовжив свій шалений рух, дорогою збиваючи інші машини, що були припарковані на узбіччі. Зустрічні автівки намагалися уникнути зіткнення. Порушник вдарив припаркований позашляховик Тойота та Шкоду. Врешті Судзукі майже в лобову зіткнувся з легковиком ВАЗ, який в свою чергу вилетів на зустрічну смугу і протаранив  іншу автівку.

Збита жінка отримала травми несумісні з життям та загинула на місці ДТП. Пасажири ВАЗу, які виявилися військовослужбовцями, отримали тяжкі травми та переломи. Для того, щоб визволити їх з поневіченої автівки, довелося рятувальникам застосувати спеціальне обладнання. Медики доставили постраждалих до лікарні швидкої допомоги з подальшою госпіталізацією.
Літня водійка автівки, що скоїла ДТП, зі слів власновидців, не усвідомлювала себе винною, і навіть намагалася сперечатися з перехожими та поліцією, що прибули на місце ДТП. Вона не отримала серйозних травм, однак після прибуття до місця аварії родичів водійки, її також доправили до лікарні.
Винуватицею ДТП виявилася доволі відома особа – Валентина Артюх, колишня працівниця обкому Комуністичної партії за часів СРСР, екс-очільник міста Умань та проректор Черкаського Національного університету, де свою посаду  обіймала до Революції Гідності.

Валентина Артюх є почесним громадянином міста Умань, має інші урядові та державні нагороди.
Згідно з інформацією ЗМІ, перебуваючи на посаді ректора національного університету, Валентина Артюх викликала міліцію, намагаючись придушити студентський страйк в листопаді 2013 року.

Особа загиблої жінки залишається невідомою. Вочевидь, жінка поверталася до свого помешкання, і ймовірно проживає поруч в 9-поверховому будинку по вулиці Гоголя. Але їй не пощастило опинитися на шляху автівки почесного громадянина Умані…

На думку власно-видців пригоди жінка-водій намагалася втекти з місця ДТП і не усвідомлювала свою провину. З огляду на її вік можливо висунути версію, що жінці стало зле за кермом і вона скоїла перше ДТП. Але що сталося після того, скоріш нагадує голівудський трилер – після першого зіткнення до остаточної зупинки машина-вбивця проїхала не менше ста метрів, скоївши низку небезпечних тяжких ДТП. А її водій на очах десятків людей, почала зчищати залишки людського тіла зі своєї розбитої автівки. Навіть поліцейські, що оформлювали дорожню пригоду, в приватній бесіді заявили, що подібного тяжкого ДТП вони не можуть згадати за всі роки їхньої служби. На місце катастрофи прибули керівники міського та обласного відділків поліції. Відкрите кримінальне впровадження, триває слідство.

Завдяки акціям протесту у стін Кабміну та Мінюсту, перекриттю вулиці Грушевського, ситуацію з ПАТ “Черкасиобленерго, нарешті, розблоковано

Минулий тиждень став переломний в боротьбі колективу Черкасиобленерго за свої права та в юридиному супротиву спробам нового керівництва компанії розблокувати її діяльність.
Лише акції протесту, влаштовані працівниками "Черкасиобленерго", втручанню та допомозі з боку нардепа Олега Петренка та голови Черкаської ОДА Юрія Ткаченка, вдалося змусити Кабмін та Мінюст розблокувати, нарешті, діяльність компанії.

Фоторепортаж: Ігор Скуцький

Депутат-радикал Лукирич пропонує розпустити Черкаську міськраду

Ідею радикального очищення міста від політичної корупції на зборах громади міста запропонував депутат місьради від "Радикальної партії Олега Ляшка" Станіслав Лукирич.
Його підтримав депутат від "Самопомочі" Олексій Романов. Загалом, пропозиція Лукирича зірвала аплодисменти зала.

Інформаційна війна проти України – тролі, боти та інша нєчисть на службі Кремля

ТРОЛІ ТА БОТИ ЯК ЗАСОБИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ ПРОТИ УКРАЇНИ

Кожен з нас чув про інформаційну війну. Але навряд чи всі розуміють різноманітність та несподіваність її проявів. Звичайні соціальні мережи, на рівні найпопулярніших нині засобів масової комунікації стали потужною зброєю, яка безпосередньо не вбиває, але калічить души та свідомість своїх жертв.

Тролі, як бійці «невидимого» фронту

Соцмережі нині успішно конкурують з традиційними ЗМІ і вже перемогли паперові носії інформації. Тому нині ворожа пропаганда концентрується на двох основних напрямках – телебачення та соціальні мережі. Це віртуальне полу наймасовішої щза всю історію людства війни. Її гарматне м'ясо – тролі, які використовуються і зараз – Росією проти України. Тролі – це акаунти живих людей або «роботи», які використовуються для політичної пропаганди. Як правило, троль – це на 80% програма і на 20% – людина. Троль-програма робить автоматичні запити про дружбу. З кожним новим френдом троль «товстішає». Особливо його вага в соцмережі збільшується, якщо вдалося подружитися з популярним блогером.

Програма-троль може навіть постити якусь нісенітницю або обмінюватися лайками з такими ж програмами. Ці дії також збільшують її вагу. Але в годину Х, коли потрібно розігнати якусь тему, акаунти тролів починає наповнювати жива людина. Саме живі люди, часто під псевдонімом, модерують групи, де велика концентрація тролів. Цих модераторів також називають тролями.

Разом із словом «троль» нині можна почути назву – «бот». Бот — програма-робот, що керується комп'ютером та імітує партнерів у мережевій грі та спілкуванні. Нині кількість ботів у соцмережах і на різних сервісах обчислюється сотнями тисяч акаунтів і профілів.

Родоначальниками або першовідкривачами цієї сфери були форуми та чати, які мали популярність в 2000-х роках. Сучасний світ Інтернету постійно намагається боротися з цим явищем. Як же розпізнати бота? Як його відрізнити від реальної людини? Наразі у спільнотах павутини складено цілу класифікацію ботів і поділяють їх на такі типи: боти-призолови (постійно беруть участь в онлайн-конкурсах); «негативні» боти (інтернет-тролі, гостро критикують і коментують різні пости на різні теми – політичні, економічні і т.д., створюють новини та статті негативного характеру, з неправдивою інформацією); «романтичні» боти (створені для романтичних знайомств); рекламні боти (розсилають комерційні пропозиції); групові боти. Сьогодні найбільша кількість ботів існує у соцмережах ВК і Facebook.

Як же можна розпізнати бота, щоб не потрапити до нього на гачок? Простежте за діяльністю і активністю. Бот постійно рекламує один і той самий портал, «лайкає» Facebook і репостить однотипний контент, залишає схожі коментарі. Зверніть увагу на кількість друзів. Занадто багато друзів і передплатників – для звичайної людини підозріло. Подивіться фотоальбоми в профілі. Якщо замість реальних людей – коти, собачки, сердечка і букети квітів, то це швидше за все бот. Звичайно, є люди, які не люблять публічності і не викладають реальних фото, але все ж це досить типова ознака. Також зверніть увагу на дату розміщення фото. Боти і фейки зазвичай розміщують контент на своїй сторінці «пачками» в певні дати. Напишіть повідомлення. Якщо вам не дадуть відповіді, то, як мінімум, ви перевірите акаунт на «живучість». Боти не відповідають на повідомлення і коментарі, хоча більш «просунуті» можуть бути налаштовані на діалоги, але вирахувати такого можна буде вже після кількох запитань.

Ми не станемо зараз описувати докладну інструкцію, як створюються, працюють і технічно підтримуються мільйони роботів інформаційної війни. Але зазначимо, що по всій території Росії під керуванням Федеральної Служби безпеки працюють інформаційнф центри, в яких задіяно надпотужні комп’ютерні сервери та тисячі навчених фахівців інформаційної віни. Це лінгвісти та програмісти, системні адміністратори і просто редактори текстів. Сучасний боєць інформаційного фронту скоріш нагадує «ботана» в окулярах, ніж Рембо або Джеймса Бонда. Найбільш відомі подібні пропагандистські центри – Ольгіно та Сколково в Підмосков’ї. Але подібних утворень багато по території Росії – Ростов, Новосибірськ, Казань, Санкт-Пітербур, тощо. Саме ті міста де є освічена молодь, де можна знайти, рекрутувати та підготовити кадри длоя війни. Враховуючі, що в Росії стрімко знижується якість життя, зростає безробіття, оброблені попередньо пропагандою фахівці з радісттю влаштовуються на роботу «спасать Рассію».

Віртуальна реальність реальної пропаганди

Зупинемося на тому, як працює вся ця машина.
Хтось один з тролів робить пост. Безліч інших починають лайкати, коментувати та репостити його. Алгоритм мережі сприймає та обчислює це як інтерес живих людей до даного посту. І він починає з'являтися в стрічках вже не тролів, а реальних людей людей. Якщо пост вдалий, його починають репостити далі звичайні люди, а потім підхоплюють журналісти. Так, наприклад, за аналогічною схемою «розкручуються» роліки на Ютубі, Фейсбуці та «В контакті». А вже в свою чергу реальні користувачі соцмережі починають «лайкати» перемощувати та коментувати рейкову новину і за кілька годин вона поширюється не гірше за новину провідних інформагенцій світу.

За прикладами далеко ходити не треба. За останні роки українське суспільство неодноразово штормило в результаті викидів в мережу вигаданої інформації, наприклад про перемоги або поразки українського війська на сході. Суспільство завмирало в очікуванні масштабних вторгнень, бомбардувань. А недолугі політики, неодноразово, свідомо чи ні, поширювали цю інформацію. Так, навіть народився цілий мережевий [fi-ntu – «#всьопропалонасзливають».

Елементом російського тролінг - інструментарію є так звані «активні заходи» – пряме втручання в політику нашої країни за допомогою прихованих засобів, підрив довіри до лідерів і державних установ в країні, розвал її відносин з іншими націями, дискредитація та ослаблення опонентів.

Якщо у вас багато друзів, які поширюють контент тролів, то у вас складеться враження, що «єдиний» спосіб вибратися з «безнадії і зради» – насильство. Так, акаунти проросійських тролів грубо натякають зробити з нинішнім президентом і оточенням те ж саме, що і з попереднім? Поширюють відчай та почуття безвиході, пробуджуючі в підсвідомості бажання помститися. Це звичайна маніпуляція. Навіть ті, хто розуміє це, мимоволі стають втягнутими в процес – обговаорюючі, навіть заперечуючи певні факти, насправді залучають до дискусії у соціальній мережі сотні своїх «френдів».

Мішенню діяльності проросійських тролів у соціальних мережах є патріотично налаштовані українці, тобто ті, хто найбільше опікується станом справ в країні. В сучасному світі іноді символи мають більшу вагу, ніж факти, а «облолонка» формує сприйняття – навряд чи щирому патріоту може відразу рийти на думку, що дівчина-українка на аватарі профілю, в війсковому однострої, з нашивками добробатів та віночком на голові може виявитися, насправді, закамуфльованим інформаційним бійцем кремля. І зовсім не дівчиною, а роботом або майором ФСБ Іваном Івановим… Адже цей прийом загальновідомий -- досить використати потрібну символіку (прапор, герб, віночок) й у людини виникає емоційна довіра до публікації і до її автора.

Не менш активним інструментом просування брехні стають групиу соціальних мережах, наприклад у Facebook. Вони формуються як із тролів, так і з реальних людей. А назви, зазвичай мають більш-ніж патріотичне, революційне звучання. Так, група «Волю в'язням режиму» переважно складається з реальних людей, вони – не тролі й не пропагандисти. У групі постять фотографії своїх акцій на підтримку активістів «Правого сектора» і учасників АТО, які зараз мають проблеми з правоохоронцями. А от антиукраїнська група «Український фронт» – чиста «вата», місиво кремлівських тролів та тих, хто їм вірить. Навіть пори українську символіку в оформленні групи.

Троль – «вузький» спеціаліст широкого профілю

У мережах зазвичай існує один з чотирьох основних типажів тролів. Вони знайомі кожному на рівні підсвідомості, закріплені в національній пам'яті як універсальні образи та є дієвим засобом маніпуляції.

Перший: Козак – революціонер-радикал, пропагандист насильства. Девізи та назви на кшталт: Українська Україна, внутрішня окупація, національна революція, смерть Вальцману, смерть Путіну, чиновників – на ліхтарі. Вони мають аватарку з військовим акцентом. Створюється образ Добровольця або Бійця АТО, або Повстанця. Сучасний козак неодмінно грізний і з оселедцем. Люблять ставити на аватарку козаків та повстанців. На сторінці знайдете фотографії зброї, колажі з палаючими будинками органів влади, заклики до боротьби. Керівників України зображують негативно. Нюанс: Порошенко і Путіна ставлять в один ряд. Президент України – їх постійна мішень. Ці войовничі тролі часто симпатизують ультраправим політичним рухам і шанують культ Степана Бандери. Частина таких профілів, швидше, є реальними людьми, це стає зрозуміло при візиті на сторінки: волонтерство, багато фото, мало політичних повідомлень. Але тролі люблять маскуватися під цей типаж.

Другий тип – Політичний коментатор, більше зосереджений не так на закликах до революції, як на поточних політичних подіях. Загальний настрій повідомлень: на фото, які вони постять, часто образливі зображення політиків та чиновників, на обкладинці – цитати про зраду і боротьбу. Можна часто зустріти цитати борців за незалежність різних часів. Зміст сторінок приблизно такий же, як і в Козака, тільки політичного бруду більше. Окремі персонажі зосереджуються на піарі або контрпіарі виключно конкретної політичної сили – найчастіше ОпоБлоку, БЮТ, Ляшко і, навіть, БПП.

Третій тип – Показові українці. Особливо популярні замріяні дівчата у віночках, сукнях-прапорах, вишиванках, на тлі пшениці тощо. У цього типу тролів є елемент страждання, щось, що нагадує про «знедолену» Україну. На веденні контенту це не дуже відбивається: все ті ж посилання з сумнівних сайтів, дискредитація, приклади несправедливості і залізні докази того, що «все пропало».

Четвертий тип, не надто поширений – Хижий звір: вовки, тигри. До цього типу належить невелика кілька тролів, які мають багато зв'язків у мережі. Вони часто адмініструють групи, у них багато друзів, але вони мало постять.

50 відтінків віртуальної реальності

Як же відрізнити троля від пересічного користувача? Тролі мають багато друзів – тисячу, дві, п'ять. Хоча трапляються і так звані несоціальні тролі, у яких по 30-60 друзів. Типові ознаки неправдивих акаунтів: відсутні особисті фото і хоча б мінімальна інформація про людину, на сторінці мало власних записів, переважно репости про «зрадників», «ворогів», все це без особистих коментарів і вражень. У стрічці троля переважають репости, емоційні повідомлення про «зради». І нічого про реальне життя: важливі події, селфі, фото з подорожей відсутні. Хоча іноді буває тек, що профіль троля заповнений «сімейними» фото сесіями, тощо, що надає ілюзію повністю реальної людини. Для цього просто воруються фото з профілів реальних людей і перемощуються як свої власні, в інформації про укористувача надається схожа на реальну інформація – про навчання, проживання. Але, наприклад троль, який нібито закінчив Львівський, Ужгородський або Чернівецький університети ніколи не буде вести активну пропаганду в локальній міській групі саме цих міст, бо існує реальне небезпека натрапити на справжнього випускника вишу цих років і отримати звинувачення в несправжньості аканту та скаргу до адміністрації соцмережи.

Якщо реальна людина потрапила до групи тролів, значить у неї був активний френд-троль, який додав його до відповідних груп. Тож, варто стежити за списком друзів і груп. Звичка всіх френдити без розбору – погана, подумайте про ризики, коли додаєте у друзі незнайомців, адже якщо ти особисто не знаєш людину, то ніколи не можеш бути впевнений в реальності її профілю.

Але зазвичай соціальні мережи намагаються боротися з тролінгом і часто, використовуючи логічні алгоритми «вираховують» і ліквідовують тролів. Тому, мережа часто заповнена тролями нижчого рівня, які спішно і масово генеруються для виконання термінових другорядних задач.

Дуже часто цих трлів легко вирахувати навіть по зовнішньому вигляду профілю. Враховуючі те, що люди, і чоловіки і жінки, скоріш «френдяться» з дівчатами, на аватарі такого профілю симпатична дівчина. Але одною чи двома світлинами в теці профілю і обмежується життя цього персонажу Такі профілі називають «одно карточними чи двокарточними дівчатами. Тому, ніколи не поспішайте відповідати на запит дружб в соцмережі від кого б то він не надходив. Витратте кілька хвилин свого часу та зайдіть на профіль та «стіну» користувача. Щоб не стати заручником та об’єктом впливу і, що головне, зберігти свою психіку та настрій.

ВСЬОПРОПАЛОНАСЗЛИВАЮТЬЗРАДА чи все ж є зброя проти тролів?

Складно переконати людину змінити погляди на 180 градусів. «Класична» російська пропаганда не діє на більшу частину українців, адже йде врозріз з їхнім баченням ситуації. Вона, скоріше, розрахована на проросійськи налаштовану аудиторію. Мета інформаційної війни у соціальних мережах – посіяти безлад і смуток, позбавити чітких орієнтирів. Зброя в цій війні – дискредитація влади та державних інститутів.
Алгоритм інформаційної подачи, який чаcто називають «скрипт», насправді розробляють розумні та освічені люди – лінгвісти, соціальні психологи, які в тонкощах володіють технологіями нейрон-лінгвістичного програмування і знаються на аспектах людської психології, володіють повною інформацією про соціальні настрої та віяння в суспільстві. Очікування людей часто і стають тим ключиком, який вікриває серця і наповнює їх довірою. А далі – прості і незмінні інструменти пропаганди – страх, очікування поразки та протидіє патріотичному курсу країни. Віртуальна «Вата» часто пофарбована в кольори українського прапору і вдягнена у вишиванку…

Але, не все так безнадійно та фатально, як може показатися на перший погляд. Самі соціальні мережі, ну якщо ж це звісно не соцмережа «В контакті» яка по суті і є тою самою «тролєфєрмою», активно боряться з цим явищем. Але дуже часто національні модератори навмисне не реагують на скарги тих самих українців. Все просто – поки той самий Facebook в його українському сегменті модерується російськими модераторами, серед яких, схое, чимало агентів того самого ФСБ, скарги українців на тролінг ігноруватимуться. Але адміністрація Facebook вже розглядає питання створення українського філіалу, що значно покращить атмосферу саме в українському сегменті соцмережи.

Є прості рецепти боротьби з уим явищем, які під силу опанувати будь-якому українцю. По-перше – доносити до широкого загалу інформацію про тролів. Ми не можемо перемогти тролів троленням, адже російські бюджети на пропаганду космічні. Рецепт простий: не френдити тролів. Якщо ви бачите обурливі та занадто емоційні повідомлення про «Зраду», перед тим, як поширити його, порахуйте до десяти, а потім подумайте: «Чому тут так багато емоцій і слів написаних ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ; «Як же можна зробити те, що пропонує надто емоційний автор?». Відразу баньте акаунти, які поширюють підкреслено агресивну ненависть, навіть до ворога. Швидше за все, вони імітують своє обурення, щоб відключити ваш мозок, використовувати ваші емоції і втертися до вас у довіру.

По-друге аналізуйте пропозиції «дружби» в соцмережі від незнайомих вам людей.

І головне – не вступайте в диспут з тролем в соцмережі. Ніколи і не за яких обставин. Краще взагалі блокуйте подібні профілі і не витрачайте час на переконання робота та професіонала. Знайте, що троль живе вилючно під час спілкування і доки є у нього аудиторія.

Псевдопатріотичні тролі набагато небезпечніші, ніж вульгарні проповідники «русского мира», тож не «купуйтеся» на патріотичну символіку – уважно читайте тексти. Будьте обережні у мережі!

П’яний депутат облради Олександр Рибченко навмисне збив позашляховиком, а потім жорстоко побив інваліда, учасника бойових дій в Афганістані та АТО Олега Остапенка

Вечір 11 лютого міг закінчитися страшною трагедією. Вчергове п’яний мажор – скандально відомий депутат Черкаської обласної ради з провладної більшості Олександр Рибченко, – вийшовши з бару «Чайка» в центрі Черкас, сів за кермо свого позашляховика "Мерседес". Йому вже звично керувати автівкою в стані сильного алкогольного сп’яніння. Розвертаючись на тротуарі, він несподівано побачив афганця Олега Остапенка і не знайшов нічого ліпшого, як навмисне повернути і збити його своєю машиною.

Олег Остапенко, інвалід війни в Афганістані, учасник бойових дій та АТО
Олег Остапенко, інвалід війни в Афганістані, учасник бойових дій та АТО

Олег Остапенко, інвалід, що втратив ногу під час військової служби в Афганістані, учасник бойових дій, ділився своїм досвідом, навчаючи в зоні АТО бійців батальйону "Донбас" саперній справі. Нещодавно Остапенко був серед тих ветеранів, що ініціювали виключення Рибченка з лав Спілки ветеранів війни в Афганістані, і саме Олег Остапенко минулого року документально довів, що вже колишній очільник обласної Спілки ветеранів війни в Афганістані, депутат обласної ради від Партії ветеранів Афганістану, є насправді псевдо-афганцем і ніколи не виконував свій інтернаціональний обов’язок.

П'яний депутат знавмисне збив автівкою та побив ветерана інваліда війни в Афганістані та учасника АТО Олега Остапенка

Вочевидь, Рибченко, перебуваючи в хмільному угарі, вирішив помститися ветерану-інваліду і реально намагався його вбити. "Мерседес" Рибченка збив Олега Остапенка, ще й протяг його по дорозі чи не з десяток метрів. Потім депутат вийшов із машини і почав бити інваліда, що лежав уже на землі мало не непритомний. Олег почав кликати на допомогу, люди підбігли, намагалися відтягти депутата. Той кілька разів повертався і бив ногами Олега...

Навіть наступного дня сніг на тротуарі ще був рясно политий кров'ю...

Потім, схоже, побачивши поліцейські машини, Рибченко сів до автівки і почав тікати. При тому він розбив запаркований поруч "Лексус". Власновидці намагалися зупинити п’яного депутата, врешті їм це вдалося, лише застосувавши силу. Подейкують, що під час втечі та затримання Рибченко збив, а потім побив ще одну особу. Ми перевіряємо цю інформацію.

Зокрема, в національній поліції журналістам повідомили: "Водій перебував у стані алкогольного сп'яніння. Його оглянули і виявили, що у нього в крові 1,14 проміле алкоголю. Свідки події, які побачили аварію, витягли Олександра Рибченка з автомобіля та намагалися затримати, стверджують, що той відразу кинувся знімати номери з власного авто. При цьому свідки пошкодили йому автомобіль", – розповіла прес-офіцер Управління патрульної поліції в Черкасах Зоя Вовк. Окремо вона зазначила, що в результаті наїзду Олег Остапенко отримав черепно-мозкову травму та інші тілесні ушкодження та був доставлений до 3-ої міської лікарні. Але Остапенко від госпіталізації відмовився і наступного дня погодився розповісти нам про суботню пригоду.

Цікава фігура депутата. Колишній співробітник міліції, за інформацією редакції, був свого часу звільнений звідти за аморальні вчинки. Він ніколи не служив в Афганістані, присвоївши собі чужу біографію. Яка, до речі, і красується на офіційному сайті Черкаської обласної ради. Після "помаранчової революції" певний час був «комісаром» від міністра МВС Луценка в області, але врешті-решт був звільнений, подейкують, за непомірне здирництво та любов до пиятики, яка вразила і знаючого в цьому толк міністра. В Спілку ветеранів Афганістану затесався обманним шляхом і врешті став її головою. Але минулого року, завдяки діям та розслідуванню Олега Остапенка, Рибченка було зі скандалом вигнано зі Спілки. В 2015 році, під час місцевих виборів з Партією ветеранів Афганістану, яку очолював тоді Рибченко, пов’язана низка скандалів із фальшуванням волевиявлення. Подейкують, що результат партії на виборах в обласну раду був сфальшований саме Рибченком. Однак справа досі розслідується і не отримала свого продовження завдяки тому, що Рибченко відразу увійшов до провладної більшості в облраді і тісно співпрацює з БПП.

Чимало скандалів пов’язують цю постать також із алкоголем. Це вже не перший автоінцидент за участю депутата, горілки та автомобілів. Минулого року Рибченка в стані сильного алкогольного сп’яніння затримували патрульні поліцейські. Однак справа не закінчилася нічим. Рибченко, переховуючись за лікарняними, так і не з’явився до суду, доки не спливли терміни притягнення до адміністративної відповідальності. Рибченко навіть не відбувся штрафом, не кажучи вже про те, що любитель пиячити за кермом зберіг право керування автівкою. Чим закінчиться цей інцидент, поки невідомо. В діях депутата вбачаються ознаки низки статей кримінального кодексу, зокрема, ст. 115, ч.2 - замах на умисне вбивство. Але Рибченко, маючи чимало впливових друзів та покровителів, і цього разу намагатиметься уникнути відповідальності. Після приїзду швидкої та поліції п’яний депутат почав істерити і вимагати знеболювального, заявляючи, що у нього раптово стався інфаркт. Власновидці надали нам відео, на якому яскраво видно стан, у якому перебуває Олександр Рибченко. Вимагаючи медичної допомоги, слуга народу рясно пересипав прохання відбірною лайкою.

 

Скандальну вчительку школи №17 Макаренко звільнено за аморальний проступок, несумісний з роботою педагога

 

 

 

 

 

 

 

 

25 січня, насправді, відбулася знакова подія. Вчительку Наталію Макаренко, що систематично піддавала моральним тортурам учнів 5-го класу, використовувала під час навчального процесу блатну «фєню», викладала російською мовою -- було звільнено. Але хочемо  зробити декілька важливих акцентів.

Згідно оприлюдненого вчора наказу, Макаренко звільнено за Аморальну поведінку, несумісну з подальшою професійною діяльністю. А це означає, що вона не зможе в подальшому працювати вчителем, що є достатньо жорстким покаранням за проступок.
Серед причин звільнення значаться крім заяви батька, висновків комісії департаменту освіти, що проводила перевірку подій, що сталися у школі також і посилання на саме наш сюжет, що вийшов до ефіру на початку грудня минулого року.

Що вбиває останні паростки співчуття до вже звільненої вчительки англійської, так це повна відсутність каяття з її боку. Нагадаю, що півтора місяці тому, щоб залагодити скандал, вона обіцяла змінитися, стверджувала, що «я обучаємая». Але насправді все то була лише гарна акторська гра.

Потім -- тривалий лікарняний. Протести батьків, обіцянки в разі звільнення Макаренко перекрити автомагістралі. І, нарешті, феєричний фінал -- заблокований розлюченими прихильниками Макаренко Департамент освіти та культури Черкаської міськради, погрози, волання, перешкоджання роботі журналістів. І, врешті-решт, вручення Макаренко Наказу про звільнення в присутності адвоката (як представили). Вона з усім погодилася, але, вийшовши з кабінету очільника черкаської освіти, з посмішкою повідомила, що далі -- суд. Тобто навіть без натяку на каяття, розуміння своєї провини і хибності вчинків. Це просто жах.

Я не буду писати про те, що довелося пережити за ці місяці боротьби родині Дмитра Шакіна та його доньці Марійці! Мужня дитина, юна патріотка пережила те, що не під силу багатьом дорослим. Вона не ховалася, не лякалася, на відміну від свого «вчителя», за лікарняними. Вона хотіла і йшла до класу. У влаштовану для неї атмосферу ворожнечі та цькування. Переслідувань за патріотичні переконання та принциповість. І вона перемогла.

Скільки образ, погроз довелося почути їй, її батькові, журналістам, що супроводжували скандал! Але все це вдалося витримати завдяки підтримці з боку громади. Завдяки тому, що шалений резонанс події сколихнув десятки тисяч сердець українців, розкиданих по країні та світу. Саме публічність і розголос стали поруч зі стійкістю Марійки та її батька Дмитра, головними локомотивами цієї історії. В такі моменти знову з'являється втрачене десятиліття тому відчуття потрібності роботи преси, гордість за журналістську працю та віра в суспільний сенс від того.

Окреме слово за політичну підтримку. Активісти та депутати обласної та міської рад від «Свободи» -- чи не єдині з місцевих політиків, хто відверто занурився у вирій скандалу, підставив плече в найдраматичніший момент, коли вже здавалося, що темні сили взяли гору. І велика подяка тим активним черкащанам, що відгукнулися на мій заклик в інтернет, прийшли до приміщення департаменту і були готові просто винести звідти «комітет захисту Макаренко», який уже почав відверто погрожувати та фізично тиснути на журналістів та чиновників. Це і є громадянське суспільство.

А от численних борців за демократію, що зазвичай світяться в соцмережах, прес-конференціях та піар-акціях, там не було. Жодного. Робіть висновки, панове.

Хочеться відзначити принципову позицію міської влади. Ми можемо лише здогадуватися, з якими проханнями і вимогами телефонували до міського голови Анатолія Бондаренка, до очільника міської освіти Ігоря Волошина різного роду начальники та керівники та що вимагали від влади в цій ситуації. Але, попри все, прийнято принципове рішення у відповідності до законів України.

Зазначимо, що конфлікт, насправді, більш широкий і глобальний, ніж може здатися на перший погляд. Адже це не просто порушення етики поведінки вчителя. Найстрашніше -- батьки нинішніх і колишніх учнів Макаренко навіть не усвідомлюють, що подібна поведінка вчителя є неприпустимою і завдає страшної шкоди психіці дітей, впливає на їхню подальшу долю і здоров'я! Але чи варто нагадувати, що в Україні, на жаль, чимало родин, у яких навіть фізичне насильство вважається нормою і невід'ємною частиною виховного процесу? Прикро.

Про прихований конфлікт та локальне повстання місцевого «русскаго міра» важко писати щоб не наразитися на звинувачення у ксенофобії, тим більш, що достатньо написано у соцмережах і вже сказано в ефірі. Радує лише те, що вчора, перебуваючи в стані істерики після повідомлення про звільнення Макаренко, вони публічно і відверто визнали свою меншовартість, а журналістів звинуватили у, виявляється, навмисному цькуванні нацменшини! Нарешті у частини тих, хто вважає себе місцевою «елітою», настає прозріння: вони - МЕНШІСТЬ, а не господарі ситуації!

Але все ж їхня зухвала поведінка під час скандалу вимагає певних висновків. «Русскій мір» з усіма його проявами, потворними та ганебними моральними нормами, що схвалюють насильство психологічне і фізичне, відвертою зневагою до України та громадянських прав українців, таки присутній у Черкасах. І в обсягах значно більших, ніж здавалися раніше. Жодні патріотичні гасла та вишиванки не здатні більше приховати негаразди та невідповідності в нашому суспільстві.

Ми щиро сподіваємося, ця перемога викличе ефект доміно для, принаймні, освітянської системи, що призведе до її очищення та оновлення. Бо це - основа нашого суспільства, надія на майбутнє України, віра в перемогу над ворогом!

У вівторок, 24 січня, о 18.00 в Будинку культури ім. Кулика відбудуться офіційні громадські слухання з питання зміни цільового призначення з рекреаційного на житловий території Соснівки

https://youtu.be/VnIdP5eHJbQ

У вівторок, 24 січня,
о 18.00 в Будинку культури ім. Кулика
відбудуться офіційні громадські слухання
з питання зміни цільового призначення
з рекреаційного на житловий
та внесення змін до детального плану
території між вулицями Дахнівська,
Соснівська та автодороги Н-16 в місті Черкаси.

 

Патрульні оштрафували водія начальника обласної поліції за паркування біля ОДА

Патрульна поліція оштрафувала водія виконувача обов’язків
керівника ГУНП в Черкаській області Валентина Кожухівського.

Автомайданівці побачивши машину, припарковану в забороненому
місці біля Черкаської ОДА, викликали патрульних, які склали протокол
про адміністративне правопорушення на водія, що чекав начальника.

 

У Ташлику у селян відбирають землю. Начебто для атовців?

На Черкащині знову земельний конфлікт. Обурені мешканці села Ташлик Смілянського району вийшли на поле, щоб захистити врожай фермера-орендаря земельних паїв від рейдерів.

Землі Ташлицької

сільської ради фермерське господарство «Козацький шлях» обробляє із 2004 року.

Селяни задоволені: вчасно виплачуються пайові гроші, власник господарства підтримує село, вкладає кошти в соціальну сферу.

Селяни й надалі радо співпрацювали б із фермером, аби не виявилося, що у нього почали відбирати землі разом із врожаєм.

Поле біля с.Ташлик

Та схема, яка спрацювала в Ташлику, виявляється, не є новою для Черкащини.

Маніпулюючи законодавством, прикриваючись воїнами АТО і їхнім законним правом на отримання землі, певні особи, які входять до складу громадських організацій, налагодили схему, за якою через отримання землі АТОвцями ці землі фактично відбирають у фермерів або господарств, які працюють на них десятками років, та незаконно передаються в обробіток іншим підприємствам.

І селяни не проти підтримки тих, хто зі зброєю в руках боронив вітчизну, але ставлять слушні запитання: чому сімдесятьом шістьом АТОвцям, зібраним з усієї області, так необхідна земля саме в їхньому селі? Чому земля не розподіляється справедливо і між АТОвцями, і між жителями села — працівниками соціальної сфери? Чому в області не проводять рівномірну видачу землі бійцям АТО, а концентрують це лише в одному селі на Смілянщині?

У суботу надвечір на полях навколо Ташлика зібралося чимало народу. Обурені селяни прийшли з кулаками захистити фермера та його врожай. Бо від того залежить, чи будуть виплачені їхні законні пайові. Виявляється, протягом тривалого часу техніка і врожай на полях блокуються нібито представниками нових власників — АТОвців, що отримали землю. Перемовини виявилися марними, і протистояння триває вже не один місяць.

Напередодні, 4 листопада, сторонами конфлікту була підписана угода, як мирним шляхом вийти із ситуації, яка склалася. Але одна зі сторін, а саме представник АТОшників Василь Шкут, як стверджують опоненти, не виконав домовленостей, за якими техніка мала бути розблокована 4 листопада ввечері. Фактично ж техніку не розблокували і зранку 5 листопада, і в обід. Хоча не зрозуміло, навіщо і раніше блокувалася техніка орендаря, що намагався зібрати власний врожай на полі.

Цікаво, що поліція, яка була присутня на місці події, не втручалася в ситуацію, хоча до неї, як ми з’ясували, зверталися обидві сторони конфлікту.

Ми поставили запитання Василю Шкуту про причини блокування техніки та врожаю.

Крім Василя Шкута, що за довіреностями управляє майновими правами АТОвців, які отримали на ташликівських землях по 2 гектари землі, на місці подій були присутні і АТОвці. Серед них безпосередніх власників землі ми не знайшли, натомість свою присутність вони пояснили тим, що їх покликали захистити землю побратимів.

Крім того, в подіях взяли участь активісти черкаської «Самооборони». За твердженням селян, саме вони блокували техніку на полях і провокували конфлікт.

Якраз масовий приїзд на поле обурених ташлицьких селян, а не робота правоохоронців, розблокував техніку, яка нарешті почала збирати свій врожай. А поліції довелося лише стримувати обидві сторони, щоб уникнути кровопролиття.

Але дивує позиція чиновників. За інформацією «Антени», ми маємо справу з добре підготовленою рейдерською схемою, де АТОвцями просто прикриваються ділки, які домагаються перерозподілу сільгоспугідь. Адже жоден з АТОвців, що проживає, скажімо, в Черкасах чи Умані, а отримав землю на Смілянщині, не збирається власноруч обробляти свої гектари. Землю або відразу продають, або віддають у довгострокову оренду. Звісно, цього орендаря, а фактично — власника, «пропонують» ті особи, які й «сприяють» швидкому виділенню землі АТОвцям. Адже наразі ні для кого не секрет, що оформити землю воїнам АТО доволі непросто, і процедура може затягнутися навіть на рік-півтора.

Сподіваємося, що це зовсім випадковий збіг обставин, але другою стороною, що залишається за лаштунками конфлікту, вбачається колишній високопосадовець Держкомзему пан Мірзоєв, який був присутній на Ташлицькому полі під час розгортання конфлікту. Він тривалий час очолював Держкомзем у Черкаській області і, подейкують, саме він є «батьком» багатьох конфліктів, що нині тривають в області. Та навряд чи чиновник вирішив перекваліфікуватися в землероби. Скоріш за все, для нього земля — суто товар, а герої АТОшники — лише інструмент для досягнення мети.

Схема, за якою виділяють землю АТОвцям, відпрацьована практично до ідеалу. Тема, звісно, благодатна, адже в час боротьби за цілісність нашої держави, коли одні віддають свої життя за свою Батьківщину, обов’язково знайдуться інші — які скористаються ситуацією на власну користь.

Безумовно, видавати землю воїнам АТО — справа вкрай необхідна. Але при цьому має виконуватися закон, а розподіл повинен бути справедливим. А у межах Ташлицької сільської ради розпаювали землю 76 учасникам АТО, 80% з яких не мають стосунку до Смілянського району і проживають на Уманщині, Маньківщині та в інших районах області. Натомість на Смілянщині й досі близько 120 учасників антитерористичної операції не отримали свою землю.

Люди продовжують чергувати на полі і все ще мають бажання захистити свої права. Але мова йде навіть не про АТОвців, до яких тут ставляться з великою пошаною, а про відверті шахрайські схеми.

Конфлікт не вичерпано. Люди не проти виділення землі захисникам, але ставлять запитання, на які сьогодні немає відповіді. А подібні до ташлицької ситуації стали для України вже звичними. В кожній області та чи не в кожному селі сьогодні відбувається перерозподіл сфер впливу. І традиційно однією зі сторін в конфліктах стають нинішні або колишні можновладці або їхні родичі. А поліція демонструє повну неспроможність захистити законність та інтереси пересічних селян.

«Антена» й надалі відслідковуватиме конфлікт і обов’язково розкаже про те, чим закінчилося протистояння.

В Черкасах громадські активісти перевірили, чи є на робочому місці новий начальник поліції В.Лютий, та подарували часник як ліки від перевертнів

DCIM100MEDIA
Мирна акція у стін ГУ НП в Черкасах

До початку робочого дня біля ГУ НП на вул.Смілянській зібралися представники різних громадських формувань міста з одною метою: перешкодити новоспеченому очільнику нацполіції області Валерію Лютому приступити до виконання своїх обов'язків.
Нового очільника на місці не виявилося, але активісти залишили на вході в управління траурний вінок із вплетеною в нього косичкою часнику, що символізувало боротьбу з перевертнями в погонах. Поліцейські від того в захваті не лишилися. Доля часнику після завершення акції невідома. Сутичок між активістами та поліцією не сталося. Мирна акція завершилася о пів на десяту ранку.
Як повідомлялося раніш, очільник нацполіції Хатія Деканоідзе заявила про те, що питання призначення Лютого керівником поліції Черкащини буде переглянуто з урахуванням думки громадськості.
Як повідомляв телеканал Антена, минулої п'ятниці громадські активісти та журналісти запобігли представленню Валерія Лютого особистому складу апарату управління ГУ НП та вигнали новоспеченого керівника з приміщення поліцейського управління.