Події на Черкащині, де під час поліцейської операції загинули четверо правоохоронців і сам підозрюваний, несподівано продемонстрували глибоку кризу довіри в суспільстві. Реакція в соціальних мережах стала окремим тривожним явищем: маса коментарів фактично толерує або навіть виправдовує вбивство поліцейських — без аналізу, без спроби зрозуміти передумови, без очікування офіційних результатів слідства. Це симптом стрімкої маргіналізації: для частини суспільства будь-який представник влади апріорі є ворогом, що викликає лише негативні емоції.
Ми зібрали всі відомі на цей момент факти, щоб викласти їх максимально стисло, але без виривання з контексту. Йдеться про 59-річного ветерана війни, який після повернення з фронту зіткнувся з конфліктом із місцевим депутатом. За словами людей, які його знали, цей конфлікт був не побутовим і не випадковим — він виник на тлі системної несправедливості та дій, які багато хто в регіоні роками називав відвертим «беспределом».
Згодом депутату було спалено автомобіль. Проте на сьогодні немає жодного підтвердженого факту, що до цього причетний саме ветеран. Попри це, конфлікт починає розкручуватися далі, і з’являється твердження, що ветеран нібито намагався вбити свого кривдника. Саме тут виникає ключове питання, яке чомусь губиться в офіційних зведеннях: чи справді йшлося про спробу вбивства, чи ми маємо справу з оговором? Особисто ми маємо обґрунтовані сумніви щодо цієї версії, адже людина з восьмирічним бойовим досвідом, у разі реального наміру вбивства, діяла б зовсім інакше — швидко, чітко і без шансів для жертви.
Загиблий — Сергій Русінов. Він був активним учасником Революції гідності, і, за свідченнями очевидців, одним із перших вступив у сутичку з тітушками біля Корсуня у 2014 році. Про цю історію в наступні роки намагалися не згадувати, хоча її подробиці були надзвичайно жорсткими. Нам вдалося знайти щонайменше кількох людей, які служили разом із ним, брали участь у боях на сході і підтверджують його бойовий шлях.
Окрема деталь, яку неможливо ігнорувати: Сергій Русінов — племінник журналіста і Героя України Василя Сергієнка, убитого під час Революції гідності. За матеріалами слідства, це вбивство пов’язували із замовленням з боку відомого аграрного бізнесмена Олександр Бобов. Цей родинний і історичний контекст неминуче додає напруги до всієї історії.
Поліція, отримавши заяву від депутата, вирушає в село, де, ймовірно, перебував ветеран.
Ключове слово — «ймовірно». За нашими даними, правоохоронці не мали точної адреси його проживання і не провели повноцінних оперативно-розшукових заходів. Фактично вони почали розпитувати місцевих мешканців про те, де саме можна знайти ветерана. Це породжує логічне й украй важливе питання: як суддя міг надати санкцію на обшук або затримання без чітко вказаної адреси підозрюваного? Після розмови з поліцією один із місцевих жителів, імовірно, зв’язався з ветераном телефоном.
Далі події розвиваються стрімко і трагічно. Ветеран одягає бронежилет, бере автомат, який, за наявною інформацією, був завезений нелегально, і відкриває вогонь по поліцейських. Кілька правоохоронців гинуть одразу. Інші вступають у перестрілку, в якій гинуть ще поліцейські, один отримує важке поранення. Сам ветеран також ліквідований. Загалом — четверо загиблих представників Національної поліції та один важко поранений.
Бій відбувався на околиці населеного пункту, поблизу лісу, що дозволило в офіційній версії подій сформулювати їх як загибель поліцейських під час переслідування злочинця. Подробиці наразі не розголошуються. Але очевидно, що вони ще з’являться.
Другою стороною конфлікту є місцевий депутат Віталій Сторожук, який перебуває в політиці орієнтовно з 2011 року. За інформацією з відкритих джерел та від наших співрозмовників, він був активним учасником проросійських регіоналівських рухів і форумів, зокрема на Селігері, а також має зв’язки з Партією регіонів, Бобовим та іншими представниками старої політичної системи.
Глибина його корупційних зв’язків ще стане темою окремих розслідувань, але не в цьому матеріалі.
Безвідносно до того, хто і як готував цю операцію, очевидно одне: вона була проведена без належної підготовки. Водночас ця історія надто вже нагадує сюжет фільму «Рембо: Перша кров», де держава замість роботи з травмованою людиною обирає силовий сценарій.
Поки поліція приховує деталі і фактично займає бік політично впливового фігуранта, конфлікт лише обростатиме новими подробицями, що ще більше радикалізуватимуть суспільство і провокуватимуть протестні настрої.
У підсумку ми маємо не одиничний інцидент, а наслідок проваленої люстрації, тотальної корупції та відсутності реальної психологічної й соціальної підтримки ветеранів. З такою людиною з перших місяців після повернення мали працювати соціальні служби, психологи, офіцер громади. Натомість приїхав спецпідрозділ, який фактично пішов на силове затримання.
Поліцейських щиро шкода.
Ми знаємо людей, які працювали з ними і характеризують загиблих виключно позитивно. Двоє з них були учасниками бойових дій. Це робить трагедію ще болючішою.
Сьогодні дедалі більше питань виникає саме до Національної поліції, адже про конфлікт між ветераном і депутатом було відомо не один місяць. Про корупційну діяльність останнього в Корсуні ходили легенди. Але місцева поліція воліла цього не помічати — аж до моменту, коли ситуація завершилася кров’ю.
Автор: Валерій ВОРОТНИК