У ході спецоперації 18-20 травня 1944 року з Криму до Середньої Азії, Сибіру і на Урал був вигнаний увесь кримськотатарський народ, за офіційними даними – 194 110 осіб.
Після війни в місця спецпоселень кримськотатарського народу були примусово направлені демобілізовані з Радянської Армії солдати й офіцери, трудармійці, а також евакуйовані і репатрійовані кримські татари.
На шляху до місць заслання і на місцях поселень у перші роки померли від голоду і хвороб 109 956 осіб (46,2% від загальної кількості), що в 4 рази перевищує втрати кримськотатарського народу у воєнний період.
Народний перепис середини 1960-х років налічує 238 500 висланих кримських татар, із яких 205 900 осіб – літні люди, жінки і діти.
