Помер #Горбачов.
Звісно, висловлюю жаль, як і з приводу смерті будь-якої непересічної людини.
Але…
Висловлю просто думку. Горбачов — це більш-менш вдала спроба мімікрії совка. Ще б кілька років його правління — і 1/6 суходолу планети була б залита кров’ю, або народи через війну тоді вибороли б свободу. Але чи були ми тоді готові до цього? Ні. Була б нерівна громадянська війна між совкодрочерами і нечисленними демократами. Скоріш за все, перемогли б перші. І під президентом Горбачовим була б утворена федеральна країна, що в цілому зберегла б риси #СРСР, проте, ймовірно, мала б певний час більш-менш демократичний режим. Але лібералізм руйнує скрєпи, і кров рано чи пізно закипіла б і пролилася.
Якби не спроба Політбюро ЦК #КПРС трохи видозмінитися, то нарив лопнув би раніше і не було б Придністров’я, Абхазії, Карабаху, подій у Баку, Тбілісі, Вільнюсі, Ризі, різанини в азійських республіках (я взагалі не можу перерахувати ці факти).
Горбачов — це історія, яку не варто ідеалізувати.
Совок мав померти.
Але є одне суттєве «але».
Масштаб впливу цієї людини на мізки сотень мільйонів радянських людей — колосальний. Це #Мао СРСР, улюблена іграшка протягом кількох років світової преси. Пігмаліон? Нині — один із росіян, хто був проти путіна. Не кажіть , що він був за Україну. Там, де починається російська ліберальна демократія, Україні місця не залишається…