НАБУ та САП повідомили про підозру співробітнику Служби безпеки України. За версією слідства, він підбурював представника бізнесу до надання неправомірної вигоди правоохоронцям за повернення вилучених під час обшуку коштів та закриття кримінального провадження.
На перший погляд, це чергова корупційна історія про великі гроші та великі апетити. Але насправді найцікавіше в цій справі — зовсім не сума.
За даними слідства, схема виникла після обшуку на одному із підприємств Запоріжжя у травні 2025 року. Тоді правоохоронці вилучили понад 6 мільйонів гривень готівки.
Керівник підприємства через знайомого намагався з’ясувати причини таких дій та перспективи повернення коштів. Однак замість роз’яснення процесуальної ситуації, як стверджують детективи НАБУ, співробітник СБУ запропонував інший шлях — «вирішення питання» за гроші.
Спочатку, за версією слідства, мова йшла про повернення коштів за винагороду в розмірі половини від вилученої суми. Згодом апетити суттєво зросли. За 150 тисяч доларів США посадовець нібито пообіцяв не лише повернення всіх коштів, а й повне закриття кримінального провадження.
Саме тут і починаються питання, які виходять далеко за межі чергової корупційної справи.
Адже повернення майна та закриття кримінального провадження — це не рішення однієї посадової особи. Це цілий ланцюг процесуальних дій, до якого можуть бути залучені слідчі, прокурори та суди.
Особливий інтерес викликають оприлюднені НАБУ записи розмов.
На відео звучать доволі красномовні фрази:
«Зносять, подають заново, це на повернення грошей».
«Тут закривають КП, закривають взагалі КПшку, все закрито».
«Ці пишуть забрати по рішенню суда».
«Та що, які дєйствія? Хай подають апеляцію».
Якщо уважно дослухатися до змісту цих фраз, виникає закономірне запитання: звідки така впевненість у результаті?
Адже пересічна людина не може гарантувати, що суд ухвалить потрібне рішення. Не може гарантувати, що апеляційна інстанція підтримає саме ту позицію, яка потрібна клієнту. Не може обіцяти повернення вилучених коштів через судові механізми так, ніби результат уже відомий наперед.
Тоді хто може?
Саме це питання сьогодні є ключовим.
Бо зі змісту оприлюднених розмов випливає, що мова могла йти не лише про повернення грошей чи закриття кримінального провадження. Мова могла йти про використання всієї системи процесуальних механізмів для досягнення заздалегідь визначеного результату.
Особливо показовими є згадки про рішення суду та апеляцію. Складається враження, що для учасників цих переговорів майбутні процесуальні рішення виглядали не як незалежний розгляд справи, а як один із етапів реалізації домовленостей.
І якщо це дійсно так, то проблема значно серйозніша за черговий факт неправомірної вигоди.
Тоді постає питання про неформальні зв’язки між правоохоронною системою та судовою владою. Про людей, які можуть створювати враження, що рішення в судах можна не вигравати доказами та законом, а отримувати через знайомства, домовленості чи вплив.
Саме тому ця справа заслуговує на особливу увагу суспільства.
Українці мають право знати не лише те, чи справді хтось пропонував «вирішити питання» за 150 тисяч доларів США. Вони мають право отримати відповідь на значно важливіше питання: хто саме, за задумом організаторів схеми, повинен був забезпечити повернення вилучених коштів, закриття кримінального провадження та необхідні рішення на різних етапах процесу.
Бо проблема не в одному корупціонері.
Проблема виникає тоді, коли учасники подібних схем починають вірити, що правосуддя можна не переконати доказами, а просто «організувати».
І найбільша загроза для держави починається не тоді, коли хтось просить хабар.
Вона починається тоді, коли результат судового розгляду стає предметом торгу ще до того, як суддя виходить до нарадчої кімнати.
Досудове розслідування триває. Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.