По 10 років за підготовку подвійного вбивства: що встановив суд у справі подружжя Дмитруків
30 вересня Чорнобаївський районний суд Черкаської області оголосив вирок у резонансній справі подружжя Віктора та Наталії Дмитруків із села Ревбинці. Обох суд визнав винними у готуванні до умисного вбивства двох людей, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, і призначив кожному по 10 років позбавлення волі.
«Антена» ознайомилася з текстом вироку у справі №709/917/25. Документ дозволяє досить докладно відновити картину того, що, за висновком суду, відбувалося протягом кількох місяців: від перших розмов про вбивство Оксани Крбанєвич та Олександра Тігієва — до виготовлення вибухових пристроїв, пробного підриву та передачі готової вибухівки.
Важливе уточнення: юридично Дмитруків засудили не за «замах на вбивство», як цю справу часто називали у побуті, а за готування до умисного вбивства двох осіб — ч. 1 ст. 14, пп. 1, 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України.
Від неприязні — до плану вбивства
У вироку суд зазначає, що між подружжям Дмитруків та Оксаною Крбанєвич і Олександром Тігієвим існували тривалі неприязні відносини.
Саме на цьому ґрунті, за встановленими судом обставинами, у Віктора Дмитрука, а згодом і в Наталії Дмитрук виник умисел на вбивство обох потерпілих.
Для реалізації задуму подружжя звернулося до знайомого — Андрія Ткачева. Від нього хотіли отримати саморобні вибухові пристрої, які надалі планувалося використати для вбивства.
Спочатку, як зазначено у вироку, Ткачев не сприйняв цю пропозицію як реальну.
Але розмовами справа не закінчилася.
Суд встановив, що в період із серпня до листопада 2024 року Дмитруки неодноразово приїздили до Ткачева та передавали йому речовини й деталі, необхідні для виготовлення саморобної вибухівки. У вироку перелічено порох, хімічні компоненти, алюмінієвий порошок, металеві труби та з’єднувальні елементи.
Тобто, за оцінкою суду, йшлося вже не про емоційні висловлювання чи абстрактні погрози, а про практичну підготовку до злочину.
Людина, до якої звернулися по вибухівку, пішла до правоохоронців
Ключовий поворот у цій історії стався 11 листопада 2024 року.
Як випливає з вироку, Андрій Ткачев, усвідомивши протиправність дій Дмитруків та реальність їхніх намірів, звернувся до правоохоронних органів. Після цього його залучили до конфіденційного співробітництва.
Відтоді подальші контакти з подружжям відбувалися вже під контролем правоохоронців.
Ця обставина має принципове значення для розуміння справи. Людина, якій, за версією обвинувачення, Дмитруки фактично доручили виготовлення вибухових пристроїв, не стала їхнім реальним співучасником, а почала документувати подальші дії.
У матеріалах кримінального провадження, серед іншого, фігурує портативний аудіозаписувальний пристрій із записами, який після завершення справи суд постановив залишити при матеріалах провадження.
Вибухівку хотіли закинути у спальню
Найбільш моторошна частина вироку — опис способу, яким планувалося вбити Оксану Крбанєвич та Олександра Тігієва.
За встановленими судом обставинами, йшлося про виготовлення кількох саморобних вибухових пристроїв.
Один із варіантів передбачав закинути їх через вікно до спальної кімнати будинку, коли потерпілі перебуватимуть усередині.
Обговорювався й інший спосіб — використати вибухівку проти автомобіля Renault Scenic, яким користувалися Крбанєвич та Тігієв.
У вироку також зазначено, що під час розмов ішлося про маскування: зокрема шапки та балаклави. Обговорювали можливість залучення інших осіб та кількість вибухових пристроїв, необхідних для реалізації задуму.
Таким чином, за висновком суду, існував не просто намір позбавити двох людей життя, а вже конкретизований план із визначенням способу вбивства.
Вибухівку випробували
Ще одна принципова для справи обставина сталася 27 листопада 2024 року.
Згідно з вироком, Дмитруки разом із Ткачевим виїхали на відкриту місцевість, де провели пробний підрив саморобного вибухового пристрою.
Цей епізод суттєвий: він показує, наскільки далеко, на думку суду, зайшла підготовка.
Після цього контакти продовжилися.
3 грудня 2024 року Дмитруки та Ткачев знову зустрілися. Цього разу, як зазначено у вироку, вже на території домоволодіння подружжя в Ревбинцях.
Обговорювали деталі майбутнього злочину: можливість залучення інших людей, кількість пристроїв, спосіб їх використання проти Крбанєвич та Тігієва.
Готові пристрої передали вночі 6 грудня
Кульмінація операції відбулася в ніч проти 6 грудня 2024 року.
Близько 00:50 Ткачев, діючи за попередньою домовленістю, прибув до домоволодіння Дмитруків. Із собою він мав саморобні вибухові пристрої.
За текстом вироку, Віктор Дмитрук їх прийняв.
Далі реалізувати задум подружжя не змогло — Дмитруків затримали правоохоронці.
Саме з 6 грудня 2024 року обоє фактично перебувають під вартою.
Під час розслідування правоохоронці вилучили вибухові речовини та компоненти, металеві елементи, засоби зв’язку та інші речові докази. У провадженні було проведено низку експертиз.
Судові витрати на них склали 44 616 гривень 41 копійку. Суд постановив стягнути їх із засуджених — по 22 308 гривень 21 копійці з кожного.
Суд визнав версію обвинувачення доведеною
Колегія Чорнобаївського районного суду — головуюча суддя Л.О. Шарая та судді В.В. Левченко і В.В. Чубай — дійшла висновку, що вина Віктора та Наталії Дмитруків доведена.
Обох визнали винними за ч. 1 ст. 14, пп. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Мовою Кримінального кодексу це означає готування до умисного вбивства двох або більше осіб, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Це важливе формулювання. Вбивство фактично не розпочалося, тому немає юридичної стадії «замаху». Але суд визнав доведеним, що були створені умови для його вчинення: знайдена людина для виготовлення вибухівки, передавалися необхідні компоненти, проводився пробний підрив, узгоджувався спосіб убивства і зрештою були отримані готові пристрої.
Прокуратура просила 7,5 року. Суд дав десять
Одна з найбільш незвичних деталей цього процесу — покарання.
Під час судових дебатів сторона обвинувачення просила призначити Віктору та Наталії Дмитрукам по 7 років і 6 місяців позбавлення волі.
Суд дав більше — по 10 років кожному.
На перший погляд тут може виникнути питання щодо ст. 68 Кримінального кодексу: за загальним правилом покарання за готування до злочину не повинно перевищувати половини максимального строкового покарання.
Але для ч. 2 ст. 115 КК ситуація має окрему правову особливість. За кваліфіковане умисне вбивство закон передбачає від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі. Верховний Суд уже роз’яснював: коли найбільш суворим покаранням у санкції є довічне, математичне правило про «половину максимального строку» не застосовується, оскільки довічне покарання не має строкового виміру. У такому випадку за незакінчений злочин може бути призначене строкове позбавлення волі в межах санкції.
Тож сам по собі десятирічний строк не суперечить цій позиції Верховного Суду. Чому прокуратура просила саме 7,5 року — це вже окреме питання до сторони обвинувачення.
По 100 тисяч гривень кожному з потерпілих
Оксана Крбанєвич та Олександр Тігієв заявили цивільні позови про відшкодування моральної шкоди.
Суд задовольнив їх частково.
Із Віктора та Наталії Дмитруків солідарно стягнуто 100 тисяч гривень на користь Оксани Крбанєвич і ще 100 тисяч гривень на користь Олександра Тігієва.
Обґрунтовуючи це рішення, суд звернув увагу на характер пережитого потерпілими. Після того як їм стало відомо про підготовку їхнього вбивства, вони відчували страх через загрозу смерті, зазнали негативних емоцій і переживань, були змушені змінювати звичний спосіб життя та вживати додаткових заходів безпеки.
Загальна сума присудженої моральної компенсації становить 200 тисяч гривень.
Дмитруки залишаються під вартою
Запобіжний захід для обох засуджених суд залишив без змін — тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
При цьому увесь час, проведений під вартою починаючи з 6 грудня 2024 року, має бути зарахований до строку покарання за принципом «день за день».
Суд також скасував раніше накладений у межах кримінального провадження арешт на майно.
Окремо вирішена доля численних речових доказів: частину після набрання вироком законної сили мають знищити, телефони — повернути власникам, а носії із записами та копії матеріалів залишити у кримінальному провадженні.
Крапка в історії ще не поставлена
Вирок від 30 вересня ще не набрав законної сили.
Він може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів із дня проголошення. Тому юридично Віктор і Наталія Дмитруки залишаються особами, щодо яких ухвалено обвинувальний вирок суду першої інстанції, але остаточне рішення у справі ще може змінитися після апеляційного перегляду.
Втім, уже оприлюднена частина вироку дає можливість побачити, наскільки серйозними суд визнав обставини цієї історії.
За кілька місяців вона, за встановленими судом фактами, пройшла шлях від неприязні між сусідами та розмов про вбивство — до пошуку людини, здатної виготовити вибухівку, передачі компонентів, пробного підриву, обговорення способу атаки на будинок і автомобіль та, зрештою, отримання готових вибухових пристроїв.
Убивства не сталося лише тому, що людина, яку Дмитруки намагалися залучити до реалізації плану, звернулася до правоохоронців, а подальші дії відбувалися вже під їхнім контролем.
По десять років позбавлення волі кожному — таким став вирок Чорнобаївського районного суду у цій справі. Але остаточною крапкою він стане лише тоді, коли завершиться строк апеляційного оскарження або своє рішення ухвалить апеляційний суд.