Пункти збору відходів працюють по вул. Б. Вишневецького, Гагаріна, Смілянській, Пастерівській, Чорновола та Святотроїцькій. Приносити можна відпрацьовані акумулятори, батарейки та лампочки, що містять ртуть. Всі ці речі відправляють на переробку та подальшу утилізацію.
Нещодавно по вул. Соснівській встановили контейнери для сміття.
У жовтні 2016 року інфляція в Україні прискорилася до 2,8% (у вересні зростання інфляції склало 1,8%). Про це повідомляє Державна служба статистики України (Держстат) у вівторок, 8 листопада.
Здорожчання відчули на собі й пересічні українці, особливо соціально незахищені прошарки населення. Зокрема, у Черкасах пенсіонери ледь зводять кінці з кінцями, отримуючи мінімальні соціальні виплати.
Раніше:
Черкаські пенсіонери торгують домашнім начинням просто неба. За безцінь віддають хустини, дитячі шапочки та капці, квіти, книги, одяг, прикраси.
З нагоди Дня української писемності та мови у Черкасах вирішили перевірити рівень знань рідної мови у політиків та всіх бажаючих. Для цього було організоване публічне написання диктанту з української мови. Текст обрали зі збірника для 9-11 класу, з символічною назвою «Рідна мова».
Окрім перевірки грамотності, проведенням подібного заходу, організатори намагаються популяризувати українську мову та, вкотре, довести, що українською говорити модно та корисно.
Нагадаємо, що у галереї народного мистецтва продовжується виставка дитячого етнічного українського одягу.
За даними дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології у вересні 2016 року стосовно того, яким зовнішньополітичним шляхом має рухатись Україна, більшість опитуваних (46%) вважає, що Україна має приєднатись до країн Європейського Союзу, 13% обирають співпрацю з країнами Митного Союзу (Росія, Білорусія, Казахстан, Киргизія та Вірменія), так майже третина населення (30%) виступає за самостійний шлях України.
У регіональному розрізі проєвропейські настрої переважають в західних та центральних регіонах країни: 72% та 46% відповідно. 29% населення цих частин країни обирає незалежний вектор розвитку. Разом з тим, тільки 4% західних мешканців та 8% центральних за Митний Союз. На сході та півдні країни найбільша частина населення (43 % і 40% відповідно) воліла би, щоб Україна зберігала нейтралітет, не входячи ані до ЄС, ані до Митного союзу. Курс на європейську інтеграцію підтримує 28% населення півдня та 23% жителів східних областей, тоді як за проросійський курс виступає 28% населення сходу і 22% жителів півдня.
Раніше:
У Черкасах активісти перед будівлею міськради замінили прапор ЄС на червоно-чорний стяг.
На Черкащині знову земельний конфлікт. Обурені мешканці села Ташлик Смілянського району вийшли на поле, щоб захистити врожай фермера-орендаря земельних паїв від рейдерів.
Землі Ташлицької
сільської ради фермерське господарство «Козацький шлях» обробляє із 2004 року.
Селяни задоволені: вчасно виплачуються пайові гроші, власник господарства підтримує село, вкладає кошти в соціальну сферу.
Селяни й надалі радо співпрацювали б із фермером, аби не виявилося, що у нього почали відбирати землі разом із врожаєм.
Та схема, яка спрацювала в Ташлику, виявляється, не є новою для Черкащини.
Маніпулюючи законодавством, прикриваючись воїнами АТО і їхнім законним правом на отримання землі, певні особи, які входять до складу громадських організацій, налагодили схему, за якою через отримання землі АТОвцями ці землі фактично відбирають у фермерів або господарств, які працюють на них десятками років, та незаконно передаються в обробіток іншим підприємствам.
І селяни не проти підтримки тих, хто зі зброєю в руках боронив вітчизну, але ставлять слушні запитання: чому сімдесятьом шістьом АТОвцям, зібраним з усієї області, так необхідна земля саме в їхньому селі? Чому земля не розподіляється справедливо і між АТОвцями, і між жителями села — працівниками соціальної сфери? Чому в області не проводять рівномірну видачу землі бійцям АТО, а концентрують це лише в одному селі на Смілянщині?
У суботу надвечір на полях навколо Ташлика зібралося чимало народу. Обурені селяни прийшли з кулаками захистити фермера та його врожай. Бо від того залежить, чи будуть виплачені їхні законні пайові. Виявляється, протягом тривалого часу техніка і врожай на полях блокуються нібито представниками нових власників — АТОвців, що отримали землю. Перемовини виявилися марними, і протистояння триває вже не один місяць.
Напередодні, 4 листопада, сторонами конфлікту була підписана угода, як мирним шляхом вийти із ситуації, яка склалася. Але одна зі сторін, а саме представник АТОшників Василь Шкут, як стверджують опоненти, не виконав домовленостей, за якими техніка мала бути розблокована 4 листопада ввечері. Фактично ж техніку не розблокували і зранку 5 листопада, і в обід. Хоча не зрозуміло, навіщо і раніше блокувалася техніка орендаря, що намагався зібрати власний врожай на полі.
Цікаво, що поліція, яка була присутня на місці події, не втручалася в ситуацію, хоча до неї, як ми з’ясували, зверталися обидві сторони конфлікту.
Ми поставили запитання Василю Шкуту про причини блокування техніки та врожаю.
Крім Василя Шкута, що за довіреностями управляє майновими правами АТОвців, які отримали на ташликівських землях по 2 гектари землі, на місці подій були присутні і АТОвці. Серед них безпосередніх власників землі ми не знайшли, натомість свою присутність вони пояснили тим, що їх покликали захистити землю побратимів.
Крім того, в подіях взяли участь активісти черкаської «Самооборони». За твердженням селян, саме вони блокували техніку на полях і провокували конфлікт.
Якраз масовий приїзд на поле обурених ташлицьких селян, а не робота правоохоронців, розблокував техніку, яка нарешті почала збирати свій врожай. А поліції довелося лише стримувати обидві сторони, щоб уникнути кровопролиття.
Але дивує позиція чиновників. За інформацією «Антени», ми маємо справу з добре підготовленою рейдерською схемою, де АТОвцями просто прикриваються ділки, які домагаються перерозподілу сільгоспугідь. Адже жоден з АТОвців, що проживає, скажімо, в Черкасах чи Умані, а отримав землю на Смілянщині, не збирається власноруч обробляти свої гектари. Землю або відразу продають, або віддають у довгострокову оренду. Звісно, цього орендаря, а фактично — власника, «пропонують» ті особи, які й «сприяють» швидкому виділенню землі АТОвцям. Адже наразі ні для кого не секрет, що оформити землю воїнам АТО доволі непросто, і процедура може затягнутися навіть на рік-півтора.
Сподіваємося, що це зовсім випадковий збіг обставин, але другою стороною, що залишається за лаштунками конфлікту, вбачається колишній високопосадовець Держкомзему пан Мірзоєв, який був присутній на Ташлицькому полі під час розгортання конфлікту. Він тривалий час очолював Держкомзем у Черкаській області і, подейкують, саме він є «батьком» багатьох конфліктів, що нині тривають в області. Та навряд чи чиновник вирішив перекваліфікуватися в землероби. Скоріш за все, для нього земля — суто товар, а герої АТОшники — лише інструмент для досягнення мети.
Схема, за якою виділяють землю АТОвцям, відпрацьована практично до ідеалу. Тема, звісно, благодатна, адже в час боротьби за цілісність нашої держави, коли одні віддають свої життя за свою Батьківщину, обов’язково знайдуться інші — які скористаються ситуацією на власну користь.
Безумовно, видавати землю воїнам АТО — справа вкрай необхідна. Але при цьому має виконуватися закон, а розподіл повинен бути справедливим. А у межах Ташлицької сільської ради розпаювали землю 76 учасникам АТО, 80% з яких не мають стосунку до Смілянського району і проживають на Уманщині, Маньківщині та в інших районах області. Натомість на Смілянщині й досі близько 120 учасників антитерористичної операції не отримали свою землю.
Люди продовжують чергувати на полі і все ще мають бажання захистити свої права. Але мова йде навіть не про АТОвців, до яких тут ставляться з великою пошаною, а про відверті шахрайські схеми.
Конфлікт не вичерпано. Люди не проти виділення землі захисникам, але ставлять запитання, на які сьогодні немає відповіді. А подібні до ташлицької ситуації стали для України вже звичними. В кожній області та чи не в кожному селі сьогодні відбувається перерозподіл сфер впливу. І традиційно однією зі сторін в конфліктах стають нинішні або колишні можновладці або їхні родичі. А поліція демонструє повну неспроможність захистити законність та інтереси пересічних селян.
«Антена» й надалі відслідковуватиме конфлікт і обов’язково розкаже про те, чим закінчилося протистояння.
До маразму іноді доходять російські «журналісти» у своїй ненависті до України та будують наполеонівські плани загарбання територій нашої незалежної країни. Так, К. Щємєлінін у своїй публікації «Против свідомого змия», опублікованій на ресурсі «Сегодня.Ру» опікується тим, як терористи-бойовики могли б перемогти Україну: «Как Донецк может победить Киев? Ведь если ополченцы-дончане перейдут границу Донецкой области, они станут захватчиками не своих земель! А если дончане не пойдут на Киев, тогда они оставят тех, кто «за Новороссию» без помощи.»
І що ви думаєте пропонує раб своєї хворої фантазії К. Щємілін? Ні багато ні мало – створити нове військо «армию, которая будет включать в себя ополченцев ДНР и ЛНР, добровольцев из России и других стран, а также жителей различных регионов Украины. Эта войско вполне может стать привлекательным для жителей Одессы, Харькова, Киева, Львова и других городов Украины, недовольных нынешней властью в Киеве.» І навіть назви для майбутньої армії автор пропонує: «Армия Освобождения» або «Георгиевская армия или Армия святого Георгия Победоносца.» Горе-писака впевнений, що «армия святого Георгия Победоносца может победить в войне на Украине!» Відробляючи кремлівські гроші, «журналіст» запевняє російських хазяїв, що й «многие бойцы ВСУ захотят сражаться в такой армии, то есть их не надо будет побеждать.» Ну не хоче бачити К. Щємілін, з якою мужністю, любов’ю до рідної землі та вірою у перемогу йдуть у бій українські воїни. Шукають російські та проросійські журналісти -запроданці у людях те, що є їхньою власною сутністю – зрадливість, підлість та продажність. Але наші хлопці віками боронили рідну землю від усіляких загарбників, а зі зрадниками була розмова короткою: на палю або на гіляку! Тож, які б наполеонівські плани не виношували загарбники, як би не називали свої війська, варто згадати безславний кінець усіх, хто посягав на українські землі.
Ринок нерухомості у Черкасах, загалом як і в Україні, переживає не найкращий період. У зв’язку з економічною та демографічною кризою, все більше людей віддає перевагу однокімнатним та двокімнатним квартирам. У п’ятиповерхівках квартири такого типу коштують від $12 тисяч до $15 тисяч. У дев’ятиповерхівках ціна коливається від $14 до $20 тисяч.
Попит на квартири рівномірно розподілився на всі спальні райони міста, адже місто має компактну будову та доволі розвинену транспортну інфраструктуру.
Житло вторинного ринку витісняє житло новобудов. Це пов’язано, безперечно, з низькою фінансовою спроможністю населення, а також через низьку довіру до забудовників.
Нагадаємо, що родинам загиблих атовців подарували квартири.
